Дисертант

Мельник Андрій Петрович

Тема

Публіцистика Сергія Аверинцева та Сергія Кримського (1990‒2010): ціннісні орієнтири

Дата захисту

11.05.2018

Науковий керівник

Кандидат філологічних наук, доцент Лильо Тарас Ярославович, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри зарубіжної преси та інформації

Кафедра, де виконана дисертація

Анотація

У дисертації вперше досліджено публіцистичну спадщину російського філолога Сергія Аверинцева та українського філософа Сергія Кримського ‒ двох відомих авторів, які здобули професійне визнання, а на пізньому етапі своєї творчої кар’єри, у час доленосних суспільних змін на теренах колишнього СРСР, були активними публіцистами. Проведено критичний огляд напрацювань із теорії публіцистики. Запропоновано розглядати її як дискурсивний феномен, як сферу, у якій відбувається взаємодія між автором та аудиторією. Залучено новий ілюстративний матеріал для пояснення явища «світоглядної публіцистики», яке запровадив український філософ Микола Шлемкевич, щоб розмежувати класичні журналістські тексти та праці, написані на межі філософії і публіцистики. З’ясовано, що міркування М. Шлемкевича вписуються у контекст світової тенденції розмивання рамок між академічною та публічною сферами. Це призводить до виникнення таких феноменів, як «публічна філософія» («public philosophy»), «публічна історія» («public history») та «нова філософія» («nouvelle philosophie»). Публіцистику С. Аверинцева та С. Кримського розглянуто у контексті цієї тенденції. Запропоновано досліджувати авторську публіцистику, використовуючи поняття «публічна роль» (Р. Сеннет). Зокрема, творчість С. Аверинцева та С. Кримського досліджено у рамках протистояння публічних ролей «мудреця» та «експерта». Виокремлені ціннісні орієнтири публіцистики С. Аверинцева та С. Кримського – мудрість, духовність та діалог – проаналізовано не лише у контексті праць обох авторів, а й на тлі доленосних суспільних змін 1990-х‒2000-х років. З’ясовано, що мудрість як ціннісний орієнтир набуває у текстах С. Аверинцева та С. Кримського додаткових значень розсудливості, уникнення екстремальних псевдоальтернатив, нетерпимості, фанатизму, вірності традиції та здоровому глузду. Під час розгляду конкретних проблем публічна роль мудреця втілюється у «серединну позицію» (С. Аверинцев) та позицію «третьої правди» (С. Кримський). Пишучи про духовність як одне із ключових понять пострадянського періоду, С. Аверинцев та С. Кримський застосовують пояснювальний підхід. Автори тлумачать значення слова, щоб очистити його від маніпулятивних нашарувань, особливо у політичній площині. Обидва автори акцентували на персоналістичному розумінні духовності, наголошуючи на тому, що її слід реалізувати не стільки на декларативному, скільки на практичному рівні. Виявлено, що міркування публіцистів про діалог можна звести до тези, що це один із найефективніших методів подолання маніпуляцій під час спілкування. Діалогічна комунікація передбачає відкидання хибних уявлень про співрозмовника і прийняття його іншості. Для обох публіцистів діалог ‒ це антидот проти ненависті і одна із неодмінних умов подолання тоталітарної спадщини.

Ключові слова: публіцистика, Сергій Аверинцев, Сергій Кримський, ціннісні орієнтири, дискурс, пострадянський, інтелектуали, інтелігенція, мудрість, духовність, діалог.

Опоненти

Офіційний опонент:Доктор наук із соціальних комунікацій, професор Огар Емілія Ігорівна, Українська академія друкарства, професор кафедри медіакомунікаційЗавантажити відгук

Офіційний опонент:Кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент Кушнір Оксана Василівна, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, доцент кафедри журналістикиЗавантажити відгук

Файл дисертації

Файл автореферату