Інформація про дисертацію

У дисертації розкрито концептуальний вимір проблеми українсько-польських міждержавних відносин в умовах євроінтеграції. Реальним кроком у напрямі зміцнення зав’язків з ЄС є затвердження на празькому саміті ініціативи «Східне партнерство».  Доведено, що зміст і структура нормативно-правової бази українського польських відносин в гуманітарній сфері у процесах європейської інтеграції є похідною від базових засад, принципів та норм міжнародного права. Висвітлено напрями адаптації вітчизняного законодавства до європейських вимог.

Разом із розкриттям змісту процесів становлення і модернізації інституційної структури українсько-польських відносин в гуманітарній сфері, визначено напрями інституційних змін транскордонного співробітництва, міграційної та візової політики.  Перспективною формою таких відносин залишаються єврорегіони, потенціал яких не використовується повною мірою. Покращення їх діяльності лежить у площині вдосконалення законодавства, належного інституційного забезпечення та розширення прав територіальних громад на принципах децентралізації і субсидіарності. Охарактеризовано головні напрями і форми вдосконалення відносин України та РП у сфері науки та міжкультурного діалогу. Також визначено коло проблемних питань і викликів у міждержавних відносинах щодо реалізації політики історичної/національної пам’яті та накреслено шляхи їх розв’язання.

Поряд із державними інститутами, важливу роль у модернізації українсько-польських відносин в гуманітарній сфері грають й недержавні інституції, а також міжрегіональні й транснаціональні утворення типу єврорегіонів, міжнародні  програми, проекти, а також мережеві структури громадянського суспільства тощо.

Ключові слова: українсько-польські відносини, гуманітарна сфера, гуманітарна політика, інституалізація, євроінтеграція, Європейський Союз.