Інформація про дисертацію

У дисертації здійснено  теоретико-методологічний аналіз й узагальнено практичний досвід організації масових форм ненасильницького протесту в Україні в контексті світової практики. На основі аналізу та систематизації наукових джерел з’ясовано стан наукового розроблення проблеми в зарубіжній і вітчизняній літературі.

Досліджено рівень законодавчого, нормативно-правового забезпечення організації мирних форм протесту в Україні. Розкрито інституційну структуру ненасильницького політичного протесту в Україні, соціокультурні чинники його виникнення в контексті регіональної ідентифікації громадян.

Показано роль опозиції, політичних партій і об’єднань громадянського суспільства в організації масових форм політичного протесту в Україні, насамперед під час Помаранчевої революції (2004) та подій на Євромайдані (2013–2014).

Показано спільне й особливе здійснення акцій ненасильницького політичного протесту в Україні та світі на етапі демократичної трансформації на прикладі країн Центральної та Східної Європи, а також країн Північної Африки й Близького Сходу під час подій «арабської весни».

Ключові слова: ненасильницький політичний протест, демократичний перехід, Україна, країни Центральної та Східної Європи, «арабська весна», «кольорові революції», громадянське суспільство, Майдан.