Інформація про дисертацію

Дисертація присвячена дослідженню впливу таурину на масу щурів та поведінкову активність, яким протягом 28 діб вводили перорально водний розчин таурину, масу їх органів, показники крові, активностей лактатдегідрогенази та ензимів системи антиоксидантного захисту та їх ізозимів, інтенсивності споживання кисню мітохондріями та активності ензимів переамінування у мозку, сім’яниках, стегнових м’язах та печінці.

Виявлено, що за перорального введення таурину дозою 40 мг/кг виникає гіпоксичний стан за рахунок зниження кількості гемоглобіну у еритроцитах, який компенсується зростанням кількості червоних кровяних тілець. При цьому у цій же групі тварин зростає поведінкова активність та інтенсивність дихання мітохондрій мозку за окиснення сукцинату і швидкість фосфорилювання за окиснення α-кетоглутарату. У мозку тварин, яким вводили 100 мг/кг таурину інтенсивність сукицнат-стимульованого дихання мітохондрій знижується. У групі тварин, яким вводили 40 мг/кг спряження дихання з окисним фосфорилюванням знижується і підвищуються процеси пероксидного окиснення ліпідів. При цьому, зростає вміст лактат-продукуючих ізозимів ЛДГ. У стегнових м’язах за такої ж дози знижується дихання мітохондрій, але зростає активність ЛДГ. У тканині печінки як за введення 40 мг/кг, так і за 100 мг/кг зростає інтенсивність дихання мітохондрій та процеси пероксидного окиснення ліпідів.

Ключові слова: інтенсивність дихання, мітохондрії, антиоксидантний захист, лактатдегідрогеназа, поведінкова активність, таурин, мозок, сім’яники, стегнові м’язи, печінка, щурі.