Дисертант

Панарін Андрій Сергійович

Тема

Політична стабільність при напівпрезидентських системах правління

Місце праці

Асистент кафедри політології Львівського національного університету імені Івана Франка

Науковий керівник

Кандидат філософських наук, доцент Львівського національного університету імені Івана Франка, завідувач кафедри політології Поліщук Микола Васильович

Кафедра, де виконана дисертація

Анотація

Панарін А. С. Політична стабільність при напівпрезидентських системах правління. – На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути та процеси. – Львівський національний університет імені Івана Франка МОН України, Львів, 2015.

Дисертація є комплексним порівняльним дослідженням політичної стабільності в країнах з напівпрезидентської системою правління.

З усіх європейських держав, в яких функціонує напівпрезидентська система правління, виділено двадцять: Австрія, Білорусія, Болгарія, Грузія, Ісландія, Ірландія, Литва, Македонія, Польща, Португалія, Румунія, Російська Федерація, Словаччина, Словенія, Сербія, Україна, Фінляндія, Франція, Хорватія та Чорногорія. До вибірки ми зачислили Грузію і Російську Федерацію, оскільки частина території цих держав географічно перебуває в межах Європи, і не зачислили Боснію та Герцеговину, оскільки маючи трьох президентів обраних на загальних виборах, ця система занадто далеко відхиляється від застережень, що напівпрезидентська система повинна мати одного президента. Всі держави наслідують різні політичні тенденції і процеси; вони широко відтворюють розмаїття практик напівпрезиденталізму; вони оцінені по-різному: як консолідовані і напівконсолідовані демократії, як гібридні і авторитарні режимивони мають різний інституційний досвід; аналіз політичної стабільності потребує значної кількості інформації, звернень до досліджень, які стосуються не тільки подій сьогодення, а й попередніх років розвитку. Актуальність дослідження обумовлена тим, що немає відповіді на теоретико-методологічні непорозуміння, пов’язані з вивченням політичної стабільності в Україні. Тому відбувається перенесення комплексного досвіду та дослідження політичної стабільності іноземних дослідників в українську політичну науку.

Розділ 1 «Історіографія та стан дослідження проблеми політичної стабільності в напівпрезидентській системі правління» розкриває ступінь наукового розроблення проблеми політичної стабільності при напівпрезидентських системах правління. Визначено аспекти, які потребують з’ясування, розглянуто джерельну базу дисертації. Наголошено, що тема політичної стабільності при напівпрезидентських системах правління не має достатньої науково-методичної інфраструктури в українській політичній науці й опирається переважно на ідеї Л. Кочубей, В. Литвинаконтексті напівпрезидентських систем правління).

У розділі 2. «Теоретико-методологічні засади дослідження політичної стабільності» розглянуто теоретико-методологічні засади дослідження політичної стабільності, запропоновано концептуальне визначення та розмежування понять «стабільність», «стійкість» та «незмінність», а також докладно проаналізовано підходи до визначення поняття «політичної стабільності». На підставі раніше проведених досліджень і даних міжнародних організацій окреслено залежність рівня політичної стабільності від рівнів легітимності влади, безробіття, корупції, етномовної диференціації суспільства, а також рівня ВВП і темпів його росту, яка не є строго детермінованою.

У розділі Розділ 3. «Особливості дослідження політичної стабільності у напівпрезидентській системі правління» виділено категорію «система правління», оскільки більш коректніше з погляду наукової термінології говорити про напівпрезидентську систему правління. Під напівпрезидентською розуміємо систему, яка має президента обраного на загальних виборах на фіксований термін і прем’єр-міністра, який відповідальний перед законодавчим органом, оскільки це визначення дає змогу узгодити кількість напівпрезидентських систем.

Виділяючи різні види напівпрезидентської форми правління, акцентується увага на те, як функціонує і до яких наслідків веде певний різновид. Також зазначено, що значний вплив на політичну стабільність має тип парламентської більшості та, відповідно, тип уряду. Розмежовано три сценарії напівпрезидентських систем: правління консолідованої уніфікованої більшості (коли партійна належність президента, уряду й абсолютної більшості парламенту збігаються), правління розділеної більшості (коли президенту протистоїть уряд, який належить до іншої партії і підтримуваний абсолютною більшістю парламенту), правління розділеної меншості (коли президент формує уряд, що не користується підтримкою абсолютної більшості парламенту). Також наголошено, що значний вплив має тип уряду, особистісні та ідеологічні відмінності, які поглиблюються конфігурацією партійної системи, інституційними конструкціями та конституційними неточностями. Крім зазначених чинників зазначено про важливість стратегії поведінки у відносинах президент-парламент та президент-уряд-парламент, оскільки значний вплив має тип напівпрезидентської системи і повноваження президента щодо уряду тому, що ці фактори визначають стимули поведінки президента та прем’єр-міністра.

У розділі 4. «Політична стабільність у напівпрезидентських системах правління Європи: чинники та динаміка» опираючись на теоретичні моделі та емпіричні дані, визначено взаємозв’язок між рівнем політичної стабільності, інституційним дизайном та типом режиму у різних напівпрезидентських системах, динамікою показників соціально-економічної сфери.

Визначено, що немає залежності між типом напівпрезидентської системи та силою повноважень президента і рівнем політичної стабільності. Взаємозв’язок простежується лише, при порівнянні середньостатистичних показників по групах країн. Також відсутня залежність між рівнем політичної стабільності та типом режиму, в рамках якого функціонують обрані напівпрезидентські системи. Визначено, що певний тип режиму не є запорукою політичної стабільності, і невиправдано говорити, що функціонування демократії краще сприяє формуванню та підтримці політичної стабільності. В процесі аналізу імовірності впливу ситуації когабітації на політичну стабільність, висновки зводяться до того, що когабітація не завжди має негативний вплив на рівень політичної стабільності, оскільки головні актори (президент і прем’єр) не завжди обирали конфлікт/протистояння як стратегію своєї поведінки під час когабітації.

Визначено, що значний вплив на політичну стабільність має комплекс соціально-економічних характеристик напівпрезидентських систем, динаміка показників якого виявила, що у взаємодії соціально-економічні параметри здатні як підкреслювати свій вплив на політичну стабільність і компенсувати вплив негативної динаміки одних показників за рахунок інших.

Ключові слова: політична стабільність, система правління, напівпрезидентська система правління.

Дата захисту

16.10.2015

Файл дисертації

Файл автореферату

Опоненти

Офіційний опонент:Доктор політичних наук, професор Зеленько Галина Іванівна, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України, провідний науковий співробітникЗавантажити відгук

Офіційний опонент:Кандидат політичних наук, доцент Ключкович Анатолій Юрійович, Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет», доцент кафедри політології і державного управління Завантажити відгук