Інформація про дисертацію

У дослідженні простежено інституційний розвиток Святопокровської
провінції ЧСВВ за основними періодами діяльності: історичні передумови (кінець
XVII–XVIII ст.), заснування (1739 р.), інтеграційні процеси (1740–1743 рр.),
реформування монастирів (1744–1772 рр.), реорганізація адміністративно-
територіального устрою та юрисдикції василіанського чернецтва (1772–1783 рр.).
Установлено, що утворення чернечої провінції започаткувало процес
оновлення духовної формації, який знайшов відображення у способі життя
монахів, прийнятті нових Конституцій і духовних практик та монастирському
справочинстві. Визначено, що на формування ранньомодерного чернецтва
вагомий вплив мало як світське, так і церковне законодавство.
Розкрито основні етапи духовної формації монахів (кандидат, новик, брат,
ієрей). На підставі дисциплінарних справ чернецтва розглянуто моральний стан
іноків. Подано просопографічні характеристики (територіальне, соціальне,
конфесійне, етнічне походження, світська освіта, духовне та інтелектуальне
зростання, вікові показники та фізичний стан, інтелектуальні здібності, обов’язки)
чернецтва на прикладі окремих аскетичних спільнот (Городенки, Гошева,
Дережич, Добромиля, Дрогобича, Лаврова, Лішні, Луцька, Любліна, Спаса,
Улашковець, Умані, Щеплот).
Ключові слова: василіанське чернецтво, Святопокровська провінція
ЧСВВ, просопографія, законодавство, інституційний розвиток, духовна формація.