Інформація про дисертацію

У дисертації в систематизованій формі критично проаналізовано передумови, особливості становлення і перспективи розвитку аналітичної філософії як провідного напряму сучасної філософської думки та запропоновано його прагматико-когнітивну інтерпретацію. Доведено, що процес еволюції сучасної аналітичної філософії відбувався унаслідок поступового переходу від вивчення прагматики мови до концептуалізованого осмислення свідомості. Задля окреслення специфіки прагматичного й когнітивного поворотів в аналітичних дослідженнях здійснено ґрунтовну історико-філософську реконструкцію специфіки вживання ключових понять сучасного аналітичного науково-філософського дискурсу – зокрема смислу, значення, референції, істини, а також інтенціональності, кваліа, філософських зомбі, мови думки, розуміння, самості, штучної особистості, свободи волі тощо. Особливу увагу звернуто на налагодження діалогу між мислителями-аналітиками й представниками інших напрямів філософської думки, простежено особливості їхньої взаємокритики. Досліджено альтернативні прагматико-когнітивній інтерпретації розвитку сучасної аналітичної філософії, які сприяли гуманітарно-культурологічній редескрипції аналітичної методології, та визначено способи її затребуваності в контексті української філософської думки.

Ключові слова: мова, свідомість, штучний інтелект, смисл, значення, референція, істина, психофізична проблема, розуміння.