Інформація про дисертацію

У дисертації вперше комплексно досліджено публіцистичну спадщину О. Назарука 1919‒1939 рр., яка не тільки відображає погляди цього журналіста, редактора, громадсько-політичного діяча на тлі його епохи, а й має значний ідейний потенціал для сьогодення. З’ясовано особливості ідейно-концептуальних засад і смислових домінант публіцистичної творчості О. Назарука та її функціонування в комунікативному дискурсі доби. Схарактеризовано основні лінгвокомунікативні прикмети письма Назарука-публіциста. Визначено жанрові особливості, обґрунтовано публіцистичну природу його мемуарів і подорожніх нарисів, що мають ознаки авторського публіцистичного жанру (метажанру). Окреслено особливості етосу О. Назарука як категорії, що визначає і логос, і пафос його творів. Християнство і традиціоналізм є тими світоглядними парадигмами, на ґрунті яких він тлумачив фундаментальні засади буття та основоположні для українців ідеї нації, державності та боротьби, інтерпретував дійсність й артикулював власні концепції. Дифузія цих парадигм проявлялася в теоцентризмі О. Назарука й системі його політичних орієнтацій (християнському консервативному націоналізмі). Доведено україноцентричну спрямованість мислення О. Назарука: Україна як самостійна соборна держава є стрижневою ідейною структурою його публіцистики, що розкривається на рівні макроідеї та макротеми. Вияснено зміст концепції преси і пропаганди (контрпропаганди) О. Назарука, окремі положення якої досі на часі. Виокремлено й систематизовано  смислові рівні та проблемно-тематичні блоки публіцистики. Аргументовано думку, що суспільно-політична доцільність є своєрідною призмою, крізь яку О. Назарук інтерпретував різні сфери національного буття: не лише політику (геополітику), суспільні явища та процеси, а й культуру, релігію, історію тощо. Досліджено особливості інтерпретації теми «Схід‒Захід» у його публіцистиці. Сформульовано та розкрито у різних змістових вимірах Назарукову концепцію регіональних ідентичностей; пояснено специфіку кореляції регіоналізму та націоналізму. У публіцистиці О. Назарука виокремлено топос «Галичина», з’ясовано особливості його актуалізації на таких смислових рівнях: 1) концепт «батьківщина», який розглянуто як дихотомію «малої (приватної) батьківщини» і «великої (ідеологічної) батьківщини», 2) міфоідеологема «українська Пруссія» (в контексті ідеї соборності). Розглянуто погляди О. Назарука на суспільство як динамічну структуру, розкрито його ідеї суспільної консолідації та емансипації упосліджених соціальних верств; проаналізовано феміністичну проблематику. Схарактеризовано виховний дискурс публіцистичного доробку О. Назарука: як систему його поглядів на виховання, освіту, просвіту; як прагматичну засаду, на основі якої він тлумачив призначення літератури й мистецтва; як авторську комунікативну стратегію, реалізовану в комплексі мовленнєвих тактик. Опрацювання різноманітної джерельної бази дало змогу запровадити в науковий обіг понад чотириста нових статей О. Назарука, оприлюднених на сторінках західноукраїнських та еміграційних часописів.

Ключові слова: Осип Назарук, публіцистика, міжвоєнна доба, преса, пропаганда, Галичина, християнство, традиціоналізм, національна/регіональна ідентичність, державність, соборність, фемінізм.