Інформація про дисертацію

У Франковому романі «Лель і Полель» із властивою письменникові глибиною представлені різнотипні особистості з багатьох прошарків населення Галичини другої половини ХІХ – початку ХХ століття.

У назагал реалістичному романі можна віднайти елементи різних літературних напрямів. На основі класичного романтичного прийому контрасту «вибудовано» образ Реґіни Киселевської. Психологізація творчості, прийоми інтроспекції, перенесення уваги із зовнішнього сюжету на внутрішній, зображення душевних колізій героя, внутрішні монологи – усе це риси, притаманні модерністичному стилю письма. За допомогою естетики натуралізму І. Франко зумів яскравіше зобразити складні до сприйняття моменти. Змалювання світу «таким, яким він видавався в процесі перцепції» найкраще відтворено саме завдяки імпресіоністичним прийомам.

Владислав і Гнат Калиновичі – головні суб’єкти романної дії, які уособлюють ідею відновлення справедливості. Образ Реґіни Киселевської зображений у романі вкрай лаконічно. Письменник наділив її прикметами, які літературознавці характеризують як ознаки фатальної жінки, а її ім’я чітко перегукується з іменем симпатії І. Франка – Целіни Зигмунтовської. Серед героїв, що мали згубний вплив на Владислава, був брат Реґіни Ернест, який виконує в романі функцію своєрідного шкідника, а також тітка Дреліхова. І. Франко дошкульно висміяв високоповажне шляхетне оточення Дреліхової – графів Адольфа, Альфонса та Гіацинта. Окрім впливових і сильних владних мужів, автор змалював ще й закостенілу галицьку інтелігенцію. Ці описи контурно відтворюють типову поведінку чиновників кінця ХІХ століття.

Ключові слова: «польський період» Івана Франка, міжетнічні стосунки, художній герой, портретна деталь, контраст, прототип, двійництво, фатальне кохання, роздвоєність, ренегатство, психологічний портрет, суспільний контраст.