29-30 листопада 2019 року у Львівському національному університеті імені Івана Франка відбулася Міжнародна наукова конференція «Моє служіння Україні», присвячена постаті отця Йосафата Жана. Організували наукове зібрання історичний факультет Львівського університету, Музей отців василіян в Мондері та Василіянський інститут філософсько-богословських студій імені Йосифа Велямина Рутського.
Ієромонах Йосафат Жан (при народженні – Франсуа-Жозеф-Вікторіен) – франко-канадський священик Української Греко-Католицької Церкви, василіянин, місіонер, церковний і громадсько-політичний діяч. У 1919-1920 роках працював перекладачем і секретарем для урядів ЗУНР та УНР в Галичині, Кам’янці-Подільському та Варшаві. У 1919 році став також капеланом Української Галицької Армії та головним секретарем філії Українського Червоного Хреста у Варшаві. У 1920-1923 роках працював для уряду ЗУНР в еміграції, брав участь у різних міжнародних конференціях і переговорах з метою обстоювання інтересів українців у Східній Галичині.
Відкриття конференції відбулося 29 листопада в Актовій залі Львівського університету. Канонік Папської базиліки Santa Maria Magiore владика Іриней Білик привітав усіх присутніх із початком конференції, побажав успішної праці та Божої благодаті і наголосив, що отець Йосафат Жан, постаті якого присвячене наукове зібрання, – це «унікальна особа в нашій церкві: за національністю француз, народився в Канаді, але за покликанням став патріотом української Церкви, українського народу».
З вітальним словом до учасників зібрання звернувся декан історичного факультету Львівського університету Степан Качараба, який побажав усім присутнім плідних дискусій та підкреслив актуальність заходу в контексті дослідження історії України. Говорячи про отця Жана, він зазначив, що той був «французом з українським серцем, про якого ми знаємо багато, але ще більше повинні дізнатися й переосмислити».
Почесний консул Канади у Львові Оксана Винницька-Юсипович висловила вдячність за нагоду побувати на такому пізнавальному заході і зауважила, що дослідження постаті отця Йосафата Жана – це нова, поки що мало досліджена сторінка відносин між українцями та жителями Канади: «Сьогодні у приміщенні Університету ми відкриваємо нову сторінку українсько-канадських відносин, сторінку, про яку донедавна мало хто знав. До прикладу, попри те, що мої батьки виростали в Модрані, де отець Жан якийсь час жив, та що я пластунка, а отець Жан був пластуном, його постать донедавна була мені не відома. Отець Жан – багатогранна особистість. Це священик, висвячений в римо-католицькому і греко-католицькому санах, який володів французькою, англійською та українською мовами. Був дипломатичним представником ЗУНР. Підданий Великобританії, громадянин Канади і просто вірний служитель парафіян в Україні, Великій Британії та в провінціях Канади».
Окрім цього, свої побажання учасникам конференції надіслала авторка книги про життя отця Йосафата Жана Зоня Кейван.
Після вітальних слів розпочалися наукові доповіді. Віце-ректор Василіянського інституту філософсько-богословських студій отець Єронім Грімм розповів про те, як зародилася ідея проведення конференції, а також окреслив найважливіші віхи життя та діяльності отця Жана. Професор Інституту українознавства імені І. Крип’якевича НАН України Петро Шкраб’юк детальніше розповів про різні аспекти діяльності отця Жана, пов’язані зі служінням Україні. Старший науковий співробітник Інституту історичних досліджень Львівського університету Ліліана Гентош окреслила постать отця Йосафата Жана у контексті його дипломатичної діяльності.
Конференція тривала два дні. У ній взяли участь дослідники, науковці та церковні діячі з Василіянського інституту філософсько-богословських студій, Музею отців василіян у Мондері (Канада), Інституту українознавства імені І. Крип’якевича НАН України, Львівського національного університету імені Івана Франка, Торонтського університету (Канада). Загалом доповіді стосувалися життєвого шляху отця Йосафата Жана, його служінню в чині святого Василія Великого, державницьких інспірацій отця Жана, його дипломатичної діяльності в роки змагань за українську державність та взаємовідносин з папою Пієм ХІ. Також було розглянуто історичний контекст його душпастирської та дипломатичної діяльності, студитський період його життя, а також його служіння в Канаді та Великій Британії.
