У Львівському університеті відзначили ювілей професора Миколи Ільницького

23 вересня 2019 року в Дзеркальній залі Львівського національного університету імені Івана Франка відзначили 85-річний ювілей професора кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства філологічного факультету Миколи Ільницького.

У вступному слові декан філологічного факультету, професор Святослав Пилипчук представив постать Миколи Ільницького у всій повноті його творчих та наукових зацікавлень: «Микола Миколайович Ільницький – член-кореспондент НАН України, доктор філологічних наук, професор, багатолітній очільник кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства, людина надзвичайно глибокої ерудиції, людина багатогранна, людина, яка досягла успіху в багатьох галузях гуманітаристики. Ми знаємо Миколу Миколайовича як надзвичайно вдумливого літературознавця, амплітуда наукових зацікавлень якого дуже широка. Ми знаємо його як прекрасного літературного критика, глибокого теоретика літератури, поета, перекладача. Зрештою, думаю, ми всі сьогодні окреслимо той широкий діапазон зацікавлень Миколи Миколайовича і щиро привітаємо його з ювілеєм».

Завідувач кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства, професор Михайло Гнатюк коротко окреслив основні віхи життя Миколи Ільницького, розповів про його журналістську, творчу та наукову діяльність.

Професор Гнатюк відзначив важливі періоди творчого шляху Миколи Миколайовича, зокрема вихід його перших збірок «Барви і тони поетичного слова» і «Таємниці Музи», які «засвідчили, що до літератури прийшов скрупульозний дослідник, який має на меті аналізувати твори під кутом зору власне специфіки поетичного образу, розширення естетичного розуміння літератури».

Михайло Гнатюк підкреслив визначну роль Миколи Ільницького у поверненні до літературознавчої науки багатьох призабутих імен талановитих українських поетів, прозаїків, науковців. Зокрема, за словами професора Гнатюка, «особлива роль належить ученому у поверненні до літератури творчості Богдана-Ігоря Антонича. Саме кінець 60-х – початок 70-х років це був своєрідний бум, коли читачі і середнього, і старшого віку, а особливо студенти, насолоджувалися тими глибокими роздумами вченого про творчість цього унікального в нашій літературі поета. І до сьогодні Микола Ільницький залишається чи не найглибшим знавцем творчості Богдана-Ігоря Антонича».

Окрім того, завдяки праці Миколи Ільницького український читач мав змогу познайомитися з авторами, які раніше були маловідомими. Серед них Богдан Лепкий, Петро Карманський, Василь Пачовський, Микола Євшан, Богдан Кравців та багато діаспорних письменників і громадських діячів.

Вже тоді Микола Ільницький увійшов до когорти вчених, до яких прислухаються сучасники. А на початку 90-х років, коли він почав працювати у Львівському університеті, «вчений відразу увійшов до кола тих дослідників, які своєю мудрістю і толеранцією здобули авторитет серед вчених, студентів й аспірантів Університету».

Численні літературознавчі та літературно-критичні праці, переклади та власні поезії Миколи Ільницького продовжують доводити виняткову роль Миколи Миколайовича у розвитку літературознавства, літературної критики, в популяризації творів українських письменників та відкритті перлин іноземної літератури для українських читачів.

Ректор Львівського університету, член-кореспондент НАН України, професор Володимир Мельник привітав ювіляра зі святом і наголосив на важливості постаті Миколи Ільницького в літературному процесі, його небайдужості до подій в країні та творчих запитів українців. «Микола Миколайович – без перебільшення видатна постать в українському літературознавстві, видатний вчений, поет, перекладач. Я впевнений, що така постать прикрасила би будь-який славетний університет світу. Для мене особисто, крім вражаючих творчих напрацювань, у Миколі Миколайовичу завжди вражає його людська щирість та відвертість в розмові, його абсолютна недооцінка свого місця і ролі в літературному процесі. На критичні зауваження на свою адресу він відповідає не грубістю, а своєю творчістю, своїми результатами, своїми учнями. Микола Миколайович займається проблематикою, яка завжди на часі в Україні. Він відповідальний, небайдужий, його творчість є відповіддю на запити, які сьогодні постали перед Україною», – зазначив Ректор.

До вітальних слів приєднався виконувач обов’язків директора Департаменту освіти ЛОДА Ігор Гайдук: «Недарма кажуть: якщо хочеш оцінити працю викладача, спитай, що про нього думають його учні. Ось що кажуть ваші учні: добрий, спокійний, мудрий. Лекції змістовні, цікаві».

Директор Західного наукового центру НАН України та МОН України Олег Зинюк, звертаючись до ювіляра, зазначив: «Було сказано, що такого вченого, як ви, хотів би мати будь-який університет світу. Дуже приємно, що західний регіон України має такого вченого і що ви не лише працюєте у Львівському університеті, а й допомагаєте нам як голова секції літературознавства і мовознавства». Від імені Західного наукового центру Олег Зинюк вручив Миколі Ільницькому подяку «За вагомі досягнення у дослідженні історії розвитку літературної думки, літературної критики, науково-організаційній та педагогічній роботі».

Голова Наукового товариства імені Тараса Шевченка Роман Кушнір розповів про багаторічну співпрацю Миколи Ільницького з колективом НТШ, відзначив його беззаперечний авторитет та побажав плідної роботи у майбутньому:  «Я завжди звертаюся до вас як до експерта, адже ви прекрасно знаєте вашу галузь, а ваше мудре, зважене слово завжди допомагає. Хочу побажати, щоб наша співпраця тривала довго. Впевнений, що у вас є ще багато задумів та ідей, які потрібно втілити».

Відомий поет та прозаїк і близький друг Миколи Ільницького Ігор Калинець, згадуючи знайомство та тривалу творчу співпрацю з Миколою Миколайовичем, відзначив його важливу роль у відкритті української літератури для світу. «Микола Ільницький своєю працею відчинив широкі двері, крізь які ринули знання про нашу культуру та літературу. Він є для нас прикладом того, як треба жити: жити творчо і безперервно», – сказав Ігор Калинець.

Директор Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка Богдан Тихолоз висловив вітання від колективу Музею: «Ми дуже тішимося, що ви народилися на світ Божий і що народилися саме у вересні, бо ви для нас дуже вересневий. У вас дуже багато тої вересневої погідності, цього теплого, але не палючого вересневого сонця, трохи вересневої меланхолії, іноді з дощем, якої так багато у вашій поезії. Бо ви для нас не тільки академік-літературознавець, а й передусім поет. Бо не було б того поета чи академіка-літературознавця, якби він не здатен був так усьому резонувати. Дякую вам за науку без занудства, за літературну критику без жовчі, за педагогіку високої школи без пафосу».

До вітань доєдналися й інші колеги Миколи Ільницького: завідувач кафедри філології Українського католицького університету Ярослава Мельник, завідувач відділу української літератури Інституту українознавства ім. І Крип’якевича НАН України Тарас Пастух, співголова Шашкевичівської комісії у Львові Богдан Якимович, відомий письменник і перекладач Андрій Содомора.

Особливо хвилюючими були вітальні слова від колективу рідної кафедри Миколи Миколайовича – кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства. Від імені працівників кафедри виступив Василь Будний. «Нам випало щастя працювати з людиною, яка вже є живою історією, живою легендою і водночас визначає перспективи нашої науки на багато десятиліть вперед. Бажаємо вам творчого натхнення та успіху, розумних і допитливих студентів», – сказав він.

Привітали знаного літературознавця також представники інших кафедр філологічного факультету: кафедри української літератури імені академіка Миколи Возняка, кафедр загального та прикладного мовознавства, кафедри української мови імені професора Івана Ковалика, кафедр польської, слов’янської та східної філології.

Насамкінець до слова запросили самого ювіляра. Микола Миколайович висловив вдячність усім присутнім за щирі вітання і поділився роздумами про свій життєвий та творчий шлях. «Для мене життя чітко ділиться на дві майже рівні частини: перша – це робота в колективі журналу «Жовтень» («Дзвін») і друга – робота в Університеті. Зараз я оглядаюся на своє життя і відчуваю, що час завжди стискається, але завжди питає: а що в тебе за плечима? В мене за плечима небагато, але я з упевненістю можу сказати, що я свого дня не проспав», – із притаманною йому скромністю зазначив Микола Ільницький.

Під час святкування прозвучало музичне вітання для Миколи Миколайовича – композиція для скрипки у виконанні студентки філологічного факультету Ліди Базиляк.

Світлини: Олега Вівчарика Більше фото