Університетська громада вшанувала 163 річницю від Дня народження Івана Франка

Традиційно 27 серпня академічна спільнота Львівського університету відзначає День народження  видатного українського письменника, поета, публіциста, перекладача, ученого, громадського і політичного діяча Івана Франка. Цьогоріч в урочистій церемонії покладання квітів до пам’ятника Іванові Франку взяли участь студенти та працівники Університету, представники органів місцевої влади, академічного та наукового середовища Львова і громадськість міста.

Розпочав захід зведений хор Центру культури та дозвілля Львівського національного університету імені Івана Франка, який виконав «Вічного революціонера».

Надалі до присутніх звернувся Ректор Університету, член-кореспондент НАН України, професор Володимир Мельник. Зокрема, Ректор наголосив на важливості постаті і творчої спадщини Великого Каменяра для сучасного процесу українського державотворення.

«Коли ми говоримо про історію людства, що наповнена геніальними особистостям, які виникають і зникають у темряві віків, то бачимо, що є події та постаті, які назавжди залишаються на авансцені нашої боротьби, нашої свідомості, нашої історію. І ці постаті, завжди є сучасниками усіх ключових світових подій. Такі особистості ми називаємо особистостями метаісторичного характеру, адже саме вони втілюють суть тієї чи іншої нації. Такою постаттю, я переконаний, залишається для українців та України Іван Франко, який не просто говорив про Україну і зробив величезний внесок у нашу та світову культуру, але й через своє нетлінне горіння заклав найміцніший духовний фундамент всього українства», – наголосив Володимир Мельник.

Також Володимир Петрович додав, що саме Іван Франко є тією людиною, яка втілює світоглядний та ідейний імператив українства: «Якщо ми його відчуваємо, то це означає, що він не дарма віддав свою працю, своє життя за Україну. Це означає, що ми йдемо правильною дорогою, хоч і повільно, з великими хибами, інколи із національною сліпотою, але з метою, про яку мріяв, за яку боровся і якій присвятив своє життя Іван Франко».

Слово про Івана Франка виголосив декан філологічного факультету, професор Святослав Пилипчук. У своїй доповіді Святослав Михайлович детально проаналізував політичні та державотворчі ідеї Івана Франка, а також розглянув їх у контексті сучасних подій в Україні. Зокрема, дослідник, провівши паралель між минулим і теперішнім, наголосив, що й досі українське суспільство не може взяти до уваги «проникливу Франкову, часто безпощадну, але завжди справедливу політичну аналітику».

«Якщо ж по-справжньому заглибитися у «морську глибину» Франкової спадщини, то винесемо не одну «дивную перлу», переконаємося наскільки доречними й ультрасучасними є поради Франка-політика, наскільки важливим і повчальним є його політичний досвід, наскільки пророчими, візіонерськими і водночас, як він сам любив висловлюватися, «ядерними» є його рефлексії про політичну ситуацію в Україні, роздуми про наші політичні перспективи», – наголосив на початку свого виступу Святослав Пилипчук.

Доповідач зазначив, що Іван Франко пройшов певну еволюцію політичної свідомості: від інспірованого молодечим максималізмом симпатизування модному на той час соціалізму з його знаменами єдності, рівності, братерства, через бойовий вишкіл радикальної агітації з несхитним обстоюванням тотального раціоналізму, до усвідомленого проповідування національної ідеї з об’єктивним розумінням того, що «на тобі міліонів стан стоїть, що за долю міліонів мусиш дати ти отвіт», що зближаєтьсь час, коли й Україна «засяє у народів вольних колі».

Велику увагу під час виступу Святослав Пилипчук акцентував на ставленні Івана Франка до ролі молоді у будуванні державності, будуванні своєї країни та власного національного усвідомлення. «Як далекоглядний політик Іван Франко усвідомлював, що будь-яка ініціатива чи то близької, чи, тим паче, далекої перспективи приречена на неуспіх, якщо до її реалізації не залучено молодих людей. Але щоби молодь ця була і дієва, і відповідальна, й ефективна, необхідно її виховувати, давати добрий приклад поступування, заснований на утвердженні істинних, одвічних, не хибних, не скороминущих цінностей», – зазначив декан філологічного факультету.

На підтвердження цієї думки доповідач навів слова Івана Франка, які надзвичайно точно окреслюють і нинішню суспільно-електоральну ситуацію в Україні: «Для слабого організму тверда, здорова страва видається отрутою, так само видається отрутою тверда, здорова правда для наших… одуром ослаблених голів. Але не пора панитись, не пора ніжитись! Подавайте, подавайте ту спасаючу отруту всім молодим, гарячим, щирим головам! Навертайте, навертайте на праву дорогу всіх блудячих… манівцями, опутаних вузькоглядством, ослаблених… одуром».

«Все ж найкраще молодь засвоює уроки не через доктринерство, не через безапеляційне напучування, не через прямолінійний дидактизм, а через особистий приклад, через природну життєву поведінку. Властиво, Іван Франко завжди демонстрував таку поведінку, в нього слова ніколи не розходилися з ділами, своїм безкорисливим служінням рідному народові він дав взірець істинного політика, який обирає шлях публічної діяльності не заради вигоди, зиск, додаткові важелі впливу, а заради загального добра», – висловив переконання Святослав Пилипчук.

Водночас, за словами дослідника, Іван Франко ніколи не викликався на роль народного наставника, розуміючи усю відповідальність цього статусу.

«Тому Франко досить критично оцінював тих, хто без належної підготовки брався приміряти на себе мантію лідера нації. Справжній властитель народних думок, на переконання Івана Франка, має відповідати багатьом критеріям, з яких перший: «знати цей народ, його життя і розвиток». На жаль, ми неодноразово були, та, зрештою, і зараз є свідками того, коли державні мужі не знають ані свого народу, ані його життя, ані його історичного розвитку. Як наслідок, у їхній діяльності volens-nolens виринають слова і вчинки, які за Франковим таки означенням, можна окреслити як «хибив-трафив»», – зазначив Святослав Пилипчук.

Окрім того, доповідач детально розповів про погляди Івана Франка на міжнародну політику і дослідження Каменярем російських та польських впливів на українську свідомість. Зокрема, йшлося про гостроту, з якою Каменяр засуджував москвофільство, а політичних та громадських діячів, які стояли на промосковських позиціях називав сектантами.

Також Святослав Пилипчук наголосив, що «Франко зі свого нерідко гіркого політичного буття добре знав, що частка пасіонарного українства значно менша від числа байдужих обивателів, для яких єдиною цінністю є їхні жолудкові інтереси, проте твердо вірив у загальний успіх справи саме цієї незначної групи ініціативних людей, вони-бо якраз і формують основу громадянського суспільства, оту громаду, яка за Шевченком, здатна «обух сталить» і «добре вигострить сокиру». Саме перед ініціативною частиною суспільства Іван Франко, за словами доповідача, ставив цілий комплекс першочергових завдань, серед яких – творення такої кількості цивілізаційного капіталу, якої б вистачило на покриття бюджету національного життя усієї України.

«Погодьмося, наскільки нагальною є Франкова заувага зараз, коли знову стоїмо на порозі чергового значного дефіциту «бюджету національного життя». Потребуємо меценатів. Будьмо особливо щедрими. Зрештою, просто учімося у Франка», – насамкінець зазначив Святослав Пилипчук.

Завершилися урочистості проникливим декламуванням поетичних рядків Великого Каменяра народним артистом України Святославом Максимчуком, а також звучанням пісні «Не пора» на слова Івана Франка та Гімном України у виконанні зведеного хору Центру культури та дозвілля Львівського університету.

Світлини: Олега Вівчарика Більше фото