Сьогодні вкотре над ЛНУ ім. Івана Франка зазвучала жалобна пісня «Гей, пливе кача по Тисині», проводжаючи в останню путь трагічно загиблого на Сході України старшого викладача факультету культури та мистецтв Володимира Труша.
Попрощатись із Героєм України прийшла кількатисячна університетська спільнота – колеги-освітяни та студенти, а також побратими й бойові товариші.
Заупокійна літургія та чин похорону відбулись в Українській греко-католицькій церкві св. Анни. Піша похоронна процесія пройшла від Церкви св. Анни до головного корпусу Університету, де відбулось прощання трагічно загиблого Володимира Труша зі своєю alma mater.
Свого колегу та викладача, офіцера Збройних сил України із лампадками та квітами зустрічали тисячі студентів і працівників ЛНУ ім. Івана Франка.
Володимира Труша пов’язували зі Львівським університетом роки навчання та наукової і викладацької праці.
«Велике горе зібрало нас тут, перед Університетом, з яким була пов’язана життєва історія і доля Володимира Труша», – звернувся зі скорботним словом Ректор Університету, професор Володимир Мельник.
Ректор розповів про Володимира Труша як про добру, щиру, спокійну і толерантну людину. «Однак, коли йшлося про Україну та її майбутнє, то він був принциповим і навіть упертим. Володимир пішов на Схід воювати з російським агресором, не шукаючи причин уникнення цього святого обов’язку. Він розумів, що йде на смерть, але свій вибір зробив свідомо», – зазначив Володимир Мельник.
Ректор Університету наголосив, що своїм життєподвигом Володимир Труш показав кожному з нас, як треба любити Україну і як можна бути жертовним і відповідальним за її долю. «Вічна пам’ять воїну! Слава Україні!» – сказав на завершення виступу Володимир Мельник.
Міський голова Львова висловив співчуття родині, близьким, друзям, університетській громаді з приводу непоправної втрати. «Це найбільше горе, яке може бути. Це дуже велика біда для міста, коли відходять найкращі. Герой України Володимир Труш віддав своє життя, щоби жили ми. Можливо, там, у небі, потрібні сильні і чесні ангели», – зазначив Андрій Садовий.
Від імені побратимів, з якими пліч-о-пліч воював офіцер Збройних сил України Володимир Труш, звернувся до скорботної громади колишній заступник командира з роботи з особовим складом ІІ механізованого батальйону 53-ої окремої механізованої бригади, майор Юрій Хан.
«Ця рана не заживатиме у нашій пам’яті ще дуже довго. Честь і слава таким воякам, які віддали своє життя за нашу державу», – сказав Юрій Хан і передав синам загиблого сувенірну козацьку шаблю, яку бійці подарували Володимирові 10 вересня на день його народження, як символ звитяги, доблесті та слави українських захисників і попросив зберігати її як спогад про батька.
За активну громадянську позицію, героїзм і самопожертву в захисті Батьківщини під час бойових дій на Донбасі Володимира Труша посмертно нагородили відзнакою Української Православної Церкви Київського Патріархату – медаллю «За жертовність та любов до України». Капелан батальйону «Айдар» о. Петро вручив нагороду синам загиблого Героя.
Прощаючись із Володимиром Трушем, хор факультету культури та мистецтв ЛНУ ім. Івана Франка провів свого колегу в інший світ жалобними піснями.
Воїна АТО Володимира Труша поховали 4 листопада 2015 року на полі почесних поховань Личаківського кладовища у Львові.
31 жовтня 2015 року в лісі, розташованому між Авдіївкою та Донецькою об’їзною дорогою, на вибуховому пристрої підірвалися й трагічно загинули двоє офіцерів Збройних сил України – побратими з ІІ механізованого батальйону 53-ої окремої механізованої бригади в.о. камандира роти, капітан Володимир Труш і заступник командира батальйону, капітан Віталій Кравченко.
Володимир Труш (10.09.1977 – 31.10.2015) – випускник філологічного факультету ЛНУ ім. Івана Франка, працював заступником декана факультету культури та мистецтв і старшим викладачем кафедри бібліотекознавства і бібліографії.
Володимира Труша мобілізувати в лютому 2015 року. А в липні вийшов Указ Президента про звільнення від мобілізації викладачів, вчителів і студентів. Однак Володимир Труш не скористався своїм правом змінити військову форму на цивільний одяг і залишився в зоні бойових дій виконувати свій громадянський обов’язок.
Нагадаємо, що впродовж 2-9 листопада в Університеті оголошено тиждень жалоби.
