У День народження Генія українського народу Івана Франка, 27 серпня 2017 року, відбулося урочисте покладання квітів до його пам’ятника на площі перед Університетом. Вшанували постать Видатного Українця Ректор ЛНУ ім. Івана Франка, професор Володимир Мельник, міністр культури України Євген Нищук, студенти, викладачі і працівники Університету, представники органів місцевої влади та громадськість.
«Іван Франко – це великий просвітитель, інтелектуал, сила думки та слова якого сягають далеко за межі Галичини, простягаються на всю Україну і ще далі. І зараз, у такий непростий для нашої країни час, нам дуже важливо почути його пророчі слова, щоб утвердитись, незважаючи на усі випробування. Іван Франко, разом з іншими велетами духу був з нами на Майдані, він є зараз з нами в часи війни. І з його мудрими словами на устах ми проходимо усі внутрішні випробування та у твердому поступі української справи йдемо до миру й омріяної України», – зазначив під час урочистостей міністр культури України Євген Нищук.
Голова Львівської обласної державної адміністрації Олег Синютка висловив подяку представникам Львівського університету за багаторічну традицію вшановування постаті Івана Франка на площі перед головним корпусом.
«Ця чудова традиція доводить, що творчість, праця та ідеї Івана Франка не втрачені і сьогодні для кожного з нас вони є твердинею духу і національних переконань. Наша земля народила не одного генія, але Іван Франко посідає особливе місце. Ми пишаємося тим, що він є нашим: дрогобицьким, галицьким, українським», – зазначив Олег Синютка.
Заступник міського голови Львова з питань розвитку Андрій Москаленко наголосив, що сьогодні Львівський університет, який носить ім’я Івана Франка, продовжує його інтелектуальні традиції.
«Говорячи про Івана Франка, завжди собі пригадую перший курс, коли я щойно вступив до Франкового університету. Тоді один із викладачів промовисто казав, що це особливий університет, бо він має особливого покровителя. І саме Іван Франко задає тон боротьби, задає тон віри в себе і великої волі», – сказав Андрій Москаленко.
Ректор Університету, професор Володимир Мельник наголосив, що постать Івана Франка уже багато років дозволяє українській нації зберігати власну ідентичність, шукати й отримувати відповіді на питання щодо траєкторії і динаміки національного розвитку.
«Івана Франко – явище метаісторичне. Якщо Він посланий нам Богом, то ми є нацією, яка повинна завдяки його праці знайти відповіді на численні світоглядні питання. Своїм потужним інтелектом Франко також доводить нам, що Україна повинна бути єдиною і неподільною державою з міцним національним організмом, який має усі можливості для самостійного вільного життя, є відкритим для світу і водночас опорним до асиміляційних чинників», – наголосив Володимир Мельник.
За словами Ректора Університету, Іван Франко є символом національного оптимізму, який уже не одне покоління українців мотивує до державницького поступу.
«Сьогодні час рішучих дій і саме Івана Франко своєю працею закликає нас до цих дій. Тільки опора на власні сили, нашу національну традицію й інтелектуальну думку може забезпечити нашій країні успішне майбутнє», – зазначив Ректор Університету.
Слово про Івана Франка виголосив доцент кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка Микола Крупач. У своєму виступі дослідник акцентував увагу на національній візії Івана Франка і розповів як радянська псевдонаука викривлювала правду про світоглядні позиції Великого Українця.
Микола Крупач зазначив, що ще 1883 року у львівській газеті «Діло» побачила світ «Святовечірня казка», яку можна вважати своєрідним політичним «об’явленням» Івана Франка. Зокрема, у різдвяному сні-візії «пером» Франка Україна виголосила власний «заповіт» своїм «синам»:
«Отсе рідня моя! Отсе моя держава,
Мої терпіння всі, моя будучність, слава:
Дністер, Дніпро і Дон, Бескиди і Кавказ,
Отеє, сини мої, мій чудний край – для вас!
Любіть, любіть його! Судьби сповниться доля,
І швидко власть чужа пропаде з сего поля!
Не стане тих, що днесь на вас наругу зводять,
І щезне сила їх, мов мгли нічні проходять».
«Та й тепер, у роки незалежності України, цей Франків текст, на жаль, є майже невідомим для широкого кола читачів, багато з яких ще й досі вірять у імперські «казки» про поета «українського інтернаціоналіста», «атеїста» тощо», – відзначив Микола Крупач.
За словами науковця, на території України десятиліттями пропагували «політичний портрет» Івана Франка, який не мав нічого спільного з його справжніми національно-державницькими принципами. Причиною такого викривлення реальності Микола Крупач назвав українську бездержавність, яка змушувала навіть самих українців фальсифікувати історичні події та образи своїх співвітчизників.
«Франковим ім’ям прикривали злочини класової боротьби, зароджені з утопічних ідей Маркса та Енгельса, що їх у відновленій російській імперії намагалися реалізувати такі диктатори, як Ленін, Троцький, Сталін та їм подібні моральні виродки, про прихід яких до влади у статті «Що таке поступ» попереджав Іван Франка ще 1903 року, називаючи їх людьми «темними, здеморалізованими, у величезнім розмірі хворими духом і тілом»», – значив доповідач.
У цій же статті Іван Франко прогностично-пророчо попереджав, що «сила держави», «зшитої» за ідеологічними лекалами Маркса-Енгельса «налягла б страшним тягарем на життя кожного чоловіка», «власна воля і власна думка» котрого «мусіла б щезнути, занидіти, бо ану ж держава признає її шкідливою, непотрібною».
Не менш активно Іван Франко попереджав про загрозу російського «самодержавіє» й у «Одвертому листі до галицької української молодежі».
«Якби-то стратегічні застороги Івана Франка були почуті 1917 або ж, принаймні, 1991 року, коли вже з-під «ліберального плащика» «хворого тілом і духом» Єльцина виглядала голова чергового російського диктатора, на вільну вакансію якого він власноруч призначив такого ж «хворого духом» Путіна? Можливо, Україна не знала б чергових періодів «руїни» та масових смертей, зокрема, у зоні так званого АТО, а насправді – російського-української війни», – наголосив дослідник.
Утім, Микола Крупач відзначив, що упродовж останніх років інтерес до справжнього Івана Франка невпинно зростає. Зокрема, за його словами, цьому сприяють львівські вчені, у тому числі й з Університету, який титулований ім’ям Івана Франка.
«У сучасних працях письменник-мислитель все частіше постає в образі державника, отого – «господаря домовитого», яким він хотів бачити свій народ у пролозі до поеми «Мойсей» та котрим він був сам, закладаючи у мороці окупації фундамент своєї Русі-України…», – зазначив доповідач.
Завершились урочистості проникливим звучанням пісні «Не пора» на слова Поета та Гімном України у виконанні хору Народного ансамблю пісні і танцю «Черемош».
