Урочиста академія до вшанування пам’яті Івана Франка

1 червня 2017 року в Актовій залі Львівського університету відбулась Урочиста академія з нагоди вшанування пам’яті Івана Франка. Участь у заході взяли письменники, літературознавці, студенти і працівники Університету.

«Ідіть, ідіть і подивіться, як лежить найбільший поет галицької України, такий бідний, як і цілий ваш народ! Ідіть, ідіть і запам’ятайте до кінця свого життя обличчя цього великого чоловіка… Ви не гідні були мати його між собою, коли не вміли краще подбати про нього за життя і по смерті», – з таких слів відомого польського літературознавця Генріха Бігеляйзена розпочав свою доповідь «Очікування сонця: останній день Івана Франка» письменник, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Роман Горак

У виступі Роман Дмитрович акцентував увагу на умовах, у яких перебував Іван Франко в останні дні свого життя і відповідальності, яку кожен з українців сьогодні несе перед Генієм. Описавши невідповідне ставлення до Кменяра зі сторони його сучасників, а також день і місце смерті Івана Франка, Роман Горак наголосив, що над українцями постійно тяжітиме «припечатане нашими предками тавро того, що ми вчинили з Франком».

«Ми можемо знайти мільйони виправдань, але від пекучих слів Генріха Бігеляйзена нам нікуди діватися. Так само як нікуди діватися з тією нерозкритою ганебною справою зникнення ювілейного дару у вигляді великої суми грошей, яка мала забезпечити людську, принаймні неголодну, старість Франка. І найголовніше: наша ганебна бездарність захистити його від осатанілої шовіністичної юрби, яка готова була розіп’яти його і перетворити його життя у пекло», – наголосив Роман Горак.

І сьогодні, зазначив доповідач, незнання творчості Івана Франка, нерозуміння його важливості для усієї нації і байдужість є тим, що продовжує висіти тяжким тягарем над українцями. Зокрема, Роман Горак розповів, що серед опитаних в усій Україні студентів-філологів тільки 13% відповіли, що вони відчувають на собі вплив Івана Франка. Така ситуація свідчить про неусвідомлення і незнання доробку Каменяра і є показником невміння українців розвивати інтелектуальні напрацювання попередніх поколінь.

«Своя держава буде можлива лише тоді, коли вона стане необхідністю кожного члена суспільства. Кинутий Франком клич до галицької молоді навчитися бути українцем залишається актуальним і сьогодні», – зазначив Роман Горак, акцентуючи не необхідності актуалізації інтелектуального і творчого доробку нації у сучасних складних обставинах.

Також доповідач зауважив, що навіть сьогодні ми приречені постійно боронити Івана Франка, стверджувати, що він не масон, не антисеміт, доводити його європейськість і таке інше. Насправді ж творчий доробок Каменяра наскільки великий, що часто перевершує роздуми тогочасних європейських інтелектуалів і є однією із основ українського націотворення.

«Національно-визвольні ідеї Івана Франка дозволяють нам стверджувати, що він не тільки є послідовником Тараса Шевченка, а більше: стоїть поруч із ним. Якщо Тарас Шевченко розбудив український народ з летаргійного сну, то Іван Франко сформував цей народ у націю, був її вчителем і виховником», – наголосив Роман Горак.

За його словами, Іван Франко не надіявся на лаври, а своє призначення бачив у силі слова, спроможної об’єднати націю.

«Майбутні покоління будуть сміятися з нас, з нашого красномовства, з нашого бажання виділитись, наших зацофаних банальностей, як і зараз ми сміємось з того ж у попередніх поколінь. Проте ні ми, ні вони не сміють осуджувати Франкової боротьби за оновлення світу. З того духа, охрещеного ним «Вічним революціонером», – зазначив Роман Горак.

Окрім того, доповідач наголосив, що сьогодні ми не сповнюємо останнього заповіту Івана Франка – «Не мовчи», будучи німими свідками численних зневажень пам’яті видатних українців, у тому числі і пам’яті Каменяра.

«Ми сьогодні повинні взяти на себе гріхи наших попередників за те, що користуємося плодами його праці, його розуму і залишаємо ціле життя його таким самотнім, як в той останній день 29 травня 1916 року. Праця і заслуги не принесли йому з боку сучасників того, що повинні приносити творцеві його плоди», – наголосив Роман Дмитрович, додавши, що сьогодні українці також повинні перед власною совістю відповісти на питання – чи знаємо ми всього Івана Франка?

Роман Горак висловив переконання, що саме зараз нам потрібно активно пізнавати творчість і постать Івана Франка, сприяти повному виданню його творів, розуміти і передавати наступним поколінням велич його духа, ідеї та ідеали.

«Як ніколи маємо сьогодні шанс показати самі собі, що вміємо виправляти помилки попередників», – наголосив на звершення доповідач.

Надалі мистецькі колективи спільно зі студентами Університету увиразнили велич Франкового слова, представивши усім присутнім літературно-музичну композицію «Тобі офіруючи душу й тіло».

Світлини: Олега Вівчарика Більше фото