В Університеті відбулися Кочурівські читання

27 лютого 2014 року в Дзеркальній залі відбулися Кочурівські читання – вечір пам’яті видатного українського перекладача, перекладознавця, поета, культуролога, члена Національної спілки письменників України, дійсного члена НТШ, лауреата Державної премії імені Максима Рильського Національної спілки письменників України, Патрона кафедри перекладознавства та контрастивної лінгвістики – Григорія Кочура.

«Дорога кочурівська родино, сьогодні ми зібралися, щоб згадати нашого Патрона – Григорія Кочура і відзначити 20-ту річницю після його відходу у Вічність. Однак науковці й літератори не помирають!», ‒ зі вступним словом звернулася до присутніх професор, завідувач кафедри перекладознавства та контрастивної лінгвістики ім. Григорія Кочура Роксолана Зорівчак і запропонували розпочати вечір із кафедральної молитви – «Сонета» Григорія Кочура у виконанні Тараса Шмігера.

Під час Кочурівских читань викладачі та студенти читали світову поезію різними мовами в оригіналі й перекладах Григорія Кочура – італійською (Франческо Петрарки, Джанні Родарі, Константіноса Кавафіса), білоруською (Ніла Гілевича), чеською (Іржі Ортена), англійською (Джорджа Байрона, Джона Кітса), російською (Олександра Блока), польською (Юліана Тувіма), французькою (Трістана Дерема) й українською (поезія Григорія Кочура й Мадлен Ріффо).

Роксолана Петрівна в перерві між читанням поезії розповіла про авторів поезії, а також про особистий внесок Григорія Кочура у світову літературну скарбницю.

«Замислимося над тим, наскільки вагома роль батьківщини для письменника. Для кожного ‒ це рідний край, адже завжди є місце, де ти народився й ходив, де пішов у школу, коли вперше закохався… Це яскраво відбивається на творчості кожного письменника, ‒ зазначила Роксолана Зорівчак. ‒ Щоб більше знати про нашого Патрона, Григорія Кочура представники кафедри поїхали в його рідне село – Феськівку Менського району Чернігівській області. Зазначу, що після заслання Григорій Порфирович Кочур жив у місті Ірпінь, яке після Чорнобильської катастрофи вже не таке квітуче, як колись»…

Зі словами вдячності Роксолана Петрівна звернулася до викладача Марії Кравцової, яка організувала й надихнула студентів на поїздку в Ірпінь, у садибу Григорія Кочура, де видатний перекладач жив і працював. «Культуру завжди творять одиниці», ‒ зазначила Роксолана Зорівчак. Також професор подякувала університетській газеті «Каменяр», «яка виходить у непрості часи й присвятила цілу сторінку для інформації про Григорія Кочура».

Асистент кафедри Галина Пехник розповіла про поїздку в село Феськівка-Менів і зазначила, що відтепер щорічно в листопаді представники кафедри організовуватимуть відвідини музею Григорія Кочура. До розповіді про поїздку долучилася викладач Марія Кравцова, яка зазначила, що для того, щоб краще пізнати поета, потрібно відвідати його край, тому такі поїздки є надзвичайно корисними.

«Відвідавши музей, ми зрозуміли, наскільки важливо бути «кочурівцем». Таке враження, що в музеї в Ірпіні зібрана вся Україна, ти стаєш ближчим до історії, до її творення. Ми, студенти, часто говоримо «дім», а не «музей» Григорія Кочура, адже у якому ще музеї Вас приймуть так, ніби Ви – довгоочікувані гості. Нас вразила книгозбірня Григорія Кочура, яка налічує близько 25 тисяч книг і є чи не найбільшою в Україні», ‒ розповідають студенти про свої враження від подорожі до Ірпіня. «Бути «кочурівцями» – це відчувати себе членом великої дружньої родини», – додають молоді люди.

Під час Кочурівських читань професор Роксолана Зорівчак розповіла детальніше про перекладацьку діяльність Григорія Кочура й лауреатів його премії. «Андрій Содомора – перший лауреат Державної премії Григорія Кочура. Він належить до щасливих людей, який збагатив своїм талантом душу нації, переклавши цілу бібліотеку авторів, а також впровадив нові жанри в українську літературу», – зазначила Роксолана Петрівна.

Про пам’ятні моменти, пов’язані з Григорієм Кочуром, про його грандіозну роботу в царині перекладознавства розповів професор кафедри класичної філології Андрій Содомора. «Я б радив, аби хтось написав монографію про Григорія Кочура і Миколу Лукаша – геніальних перекладачів, які працювали пліч-о-пліч. Для розуміння їхньої творчості потрібно зіставити їхні переклади. Вони були єдині в боротьбі за все українське, але йшли різними стежками перекладацької діяльності, ‒ зауважив Андрій Олександрович. – Утім, важливу роль у творчості людини відіграє вдача. До прикладу, Григорій Кочур був стриманий, натомість Микола Лукаш був жвавий і мав грандіозний лексичний запас, тоді як Григорій Кочур мав чуття іноземних мов. Я вдячний Григорію Порфировичу за поради щодо перекладу, за його науку».

Другим лауреатом премії Григорія Кочура стала Роксолана Зорівчак. Професор розповіла про деякі моменти зі своєї біографії та про плідну роботу разом із Григорієм Кочуром. «Він навчав мене чимало років. Я йому надсилала свої статті, а він робив зауваження і виправлення по-суті, рекомендував літературу. Сьогодні відчуваю обов’язком свого життя ‒ популяризувати його творчість і виховувати молодь у «кочурівському» дусі», ‒ додала Роксолана Петрівна. Крім того, професор розповіла про те, яку роль відіграв Тарас Шевченко у творчості Григорія Кочура.

Під час Кочурівських читань доцент Тарас Шмігер розповів про лауреатів премії Григорія Кочура: «Літературна премія Григорія Кочура заснована в 2010 році. Її наступними лауреатами після Андрія Содомори та Роксолани Зорівчак у 2012 році стали Всеволод Ткаченко й Олена О’Лір». Тарас Володимирович зосередив увагу присутніх на творчому доробку цих і наступних лауреатів премії та розповів про напрями й етапи їхньої наукової й перекладацької діяльності.

Завершилися традиційні Кочурівські читання декламуванням поезії Григорія Кочура «Перекладач».

Світлини: Олега Вівчарика Більше фото