З нагоди Дня Університету 11 жовтня 2017 року у Виставковій залі відбулося урочисте відкриття фотовиставки «Там, де зійшлись перехресні стежки…». В експозиції представлені понад 50 світлин, на яких зображено Університет і парк Івана Франка у різні періоди історії Львова.
Під час відкриття виставки Ректор Львівського університету, професор Володимир Мельник наголосив, що ЛНУ ім. Івана Франка – не тільки осередок творення високої науки і культури, а й місце, де завжди відбувалися визначальні історичні події і процеси.
«Новітній час становлення української державності ознаменований тим, що площа перед нашим Університетом стала місцем концентрації духовного потенціалу нації, у якому дух демократії і свободи виявився дуже рельєфно і зримо. І це приємно, бо Львівський університет завжди був і зараз залишається відкритим для світу, а повага до особистості є його визначальною рисою», – наголосив Володимир Петрович, додавши, що виставка висвітлює яскраві сторінки історії України крізь призму окремого місця.
До вітальних слів також долучився відомий фотограф, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Василь Пилип’юк, який відзначив, що виставка є надзвичайно важливою для збереження історичної пам’яті.
Співорганізатор виставки, директор Музею історії Університету Юрій Гудима розповів про концепцію і значення виставки. Зокрема він зазначив, що епіграфом до виставки взято вислів Сервія з Коментарів до Вергілія (I, 302) «Nullus enim locus sine genio est» – «Немає місця без генія». «Genius loci» («Геній місця») – латинський крилатий вислів на позначення доброго генія, духа-покровителя місця, куточка землі, будівлі. Символізує зв’язок людини з місцем. Осмислення поняття «genius loci» є у філософсько-естетичних роздумах К. Гельвеція, Д. Дідро, І. Канта. Концептуалізації поняття набуло у творчості І.-Г. Гердера, з’ясування взаємин людини з ландшафтом усталюється у працях Г. Башляра, М. Гайдеггера, Е. Гуссерля, Е. Кассірера, Ж.-П. Сартра.
«Поняття «genius loci» надзвичайно важливе для вивчення «історичних» міст. Дух місця глибоко й міцно вкорінений у кожному камені, кожному будинку, кожній вулиці та сквері. Це – пам’ять міста, сплетена з подій далекого минулого, сучасних турбот і мрій про майбутнє», – наголосив Юрій Володимирович.
А відтак, виставка «Там, де зійшлись перехресні стежки…» є простою спробою у День Університету акцентувати увагу академічної громади, міста і гостей на тому, що надзвичайно знаковим місцем у Львові, де вже багато літ витають «дух, наука, думка, воля» є Університет і парк Івана Франка.
Організатори також зазначають, що назва виставки перегукується із назвою повісті Івана Франка «Перехресні стежки». Вона символізує долю героїв, життєві шляхи яких перетинаються у просторі та часі. У соціально-психологічній повісті «Перехресні стежки» Іван Франко порушує проблему суспільного обов’язку інтелігенції перед народом і розв’язує її на широкому соціальному тлі життя Галичини 80-х-початку 90-х років XIX ст. У творі простежується історія громадського й особистого життя. Франко виразив своє захоплення новим явищем у тогочасній Галичині — пробудженням політичної свідомості, потягом до громадської діяльності. Кожен із героїв повісті, як і кожна людина, яка тепер постає віч-на-віч із Каменярем й Університетом, є носієм певного світогляду, має власні принципи, ідеали, плани, правила та норми. У повісті, як і на фото – представники різних соціальних верств, різних професій та національностей, але всіх їх у певний момент об’єднує одне – місце, де зійшлись їхні «перехресні стежки».
Цілий розділ виставки присвячений урочистим подіям перед Університетом і пам’ятником Франкові: посвяти у студенти, демонстрації, мітинги тощо. У фокусі об’єктива – площа перед Університетом. «Геній місця» тут – це дух Івана Франка, це гранітний пам’ятник, перед яким уже понад півстоліття перетинаються шляхи людських доль.
«На цій площі день у день, рік у рік, уже з покоління в покоління люди приходять і відпочивають душею. Доказом є спогади, рисунки, фотографії. То на сонечку, то у затінку дерев, у різні пори року, то парами, то цілими ватагами, матері з колисками, місцева дітвора, гості з далеких країв, учені, студенти, пенсіонери. Хто тільки не зупиняється на перехрестях стежок між Університетом і Франком?! «У кожного своя доля і свій шлях широкий…» Відпочинок – це частина життєвої дороги…Воістину – «Вінець ратних трудів – перемога, перемога – тріумф, тріумф – відпочинок». Один із розділів виставки унаочнює саме це. Інший демонструє як «Усе плине, все змінюється», або ж те, що «Не можна двічі ввійти в одну і ту саму ріку»… Берег Полтви. Єзуїтський сад. Міський парк. Чавунна чаша. Ім’я героя. Фіґура чиновника. Все кануло в Лету? Ні! Залишається Дух, Логос. Той – що животворить. Той – що «тіло рве до бою…» Саме тут і тепер «геній місця» дивиться на світ очима поета, творця, Каменяра. Виображення генія потребує геніального майстра. Творці пам’ятників теж заслуговують на пошанування. На фотографіях – будівництво, моменти творіння, втілення генія скульпторами В. Борисенком, Д. Крвавичем, Е. Миськом, В. Одрехівським, Я. Чайкою, архітектором А. Шуляром», – зазначив Юрій Гудима.
Також директор Музею історії Університету наголосив, що «ЛНУ ім. Івана Франка – це місто у місті».
«Львів не може повноцінно функціонувати без потужного інтелектуального центру. Університет і місто постійно перебувають у нерозривному зв’язку. Цього року між університетським корпусом і парком Івана Франка здійснено археологічні дослідження. Вони додали до теперішніх наших знань про минуле цієї частини міста багато цікавого. Та це вже зовсім інша історія, котра заслуговує на окрему виставку…» – поділився судженнями Юрій Гудима.
Виставка триватиме до 30 жовтня 2017 року і відвідати її може кожен охочий.
