Відбулася мотиваційна конференція «Сучасність та майбутнє професії перекладача»

5 жовтня 2018 року в рамках відзначення Міжнародного Дня перекладача відбулася мотиваційна конференція «Сучасність та майбутнє професії перекладача», ініційована Львівською обласною державною адміністрацією.

У вітальному слові директор Департаменту міжнародного співробітництва ЛОДА Оксана Благовісна зазначила, що професія перекладача завжди буде залишатись незамінною в контексті досягнення максимальної точності та ефективності перекладу в людських комунікаціях. Основна мета проведення заходу, адресованого переважно студентам, які обрали для себе професію перекладача, – обговорення особливостей науково-технічного та художнього перекладу, важливості перекладу в дипломатичній сфері та презентація історій успіху в галузі перекладу.

Декан факультету іноземних мов Володимир Сулим у вступному слові висловив своє бачення ролі та функції перекладача і перекладу. За словами Володимира Трохимовича, мова і мовлення є одними із найскладніших когнітивних людських функцій, і якщо абстрагуватися від того, що передує – думка чи мова, то переклад, особливо синхронний, має іти в унісон з двома мовами, що активуються у процесі двостороннього перекладу.

«Адже йдеться про лінгвальну трансформацію одного повідомлення в інше і навпаки. Трішки простішим, або менш напруженим є послідовний переклад, де великий лексичний запас, білінгвальне підґрунтя та його автоматизований синтаксичний простір є основою, а добре тренована довготривала пам’ять – джерелом для відтворення необхідної інформації», – зауважив Володимир Сулим.

На цьому тлі, зазначив декан, художній переклад виглядає не таким напруженим, однак не менш виснажливим і відповідальним перед читачем. Адже саме цей вид перекладу покликаний і експліцитно, й імпліцитно відтворити образність зображеного, думки між рядками і, звичайно ж, ментальну специфіку автора твору. А відтак – вербально надіслати читачеві асоціативні імпульси, за допомогою яких твориться відповідна художня канва.

«Саме це, в моїй уяві, мав би усвідомлювати студент, обравши непростий фах перекладача, який можна здобути на факультеті іноземних мов. Двадцять років тому з ініціативи професора Роксолани Зорівчак було створено кафедру перекладознавства та контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура, і десять років потому засновано кафедру міжкультурної комунікації та перекладу, яку очолила професор Алла Паславська. Висококваліфіковані викладачі, сотні випускників, відомі перекладачі, безліч синхронних і послідовних перекладів, ціла низка перекладів англійською та німецькою мовами створили імідж, славу і визнання перекладознавства у Львівському національному університеті імені Івана Франка в межах України і за кордоном. Семимильними кроками довелося наздоганяти пропущене у цій ще донедавна табуйованій ділянці», – додав Володимир Сулим.

На завершення свого виступу Володимир Трохимович продемонстрував низку перекладів, здійснених викладачами факультету з англійської, німецької, давньогрецької, латинської та французької мов, а також анонсував значну подію в житті факультету – появу Сучасного англо-українського юридичного словника (автори Л. В. Мисик та І. В. Савка), що містить понад 75 тисяч англійських термінів і стійких словосполучень.

Про актуальні завдання підготовки перекладачів у ХХІ ст. розповіла доцент кафедри перекладознавства та контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура Ольга Грабовецька. Вона зазначила, що стрімкий розвиток технологій змінив засоби і форми комунікації, в тому числі й міжкультурної, забезпеченням якої займається переклад. Сьогодні стало нормою знання однієї-двох-трьох іноземних мов на рівні, достатньому для обміну інформацією. Отож «чистий» філолог-перекладач перестає бути конкурентоспроможним, бо не відповідає викликам сьогодення.

«Зараз перекладач стоїть у центрі процесів глобалізації, інтернаціоналізації та локалізації мовного продукту. Ми розуміємо вимоги часу і прагнемо розширити профіль спеціальності. Окрім класичних усних та письмових перекладачів, працюємо над підготовкою перекладача, який знає, як організувати і вміє керувати перекладацькими процесом, розробляти мовні стратегії, вміє користуватись перекладацьким програмним забезпеченням та ефективно інтегрувати його на різних етапах процесу перекладу», – розповіла Ольга Сергіївна.

Про витоки свята перекладача і здобутки кафедри міжкультурної комунікації та перекладу розповіла доцент Тетяна Ляшенко. Вона нагадала, що відзначати це професійне свято почали лише з середини ХХ століття. Починаючи з 1953 року, коли Міжнародна федерація перекладачів започаткувала святкування, це робили у вузькому колі, і лише приблизно 25 років тому з ініціативи німецьких колег День перекладача почали відзначати як міжнародний. Щороку День перекладача проходить під певним гаслом – у 2018 році наголошено на ролі перекладу у сприянні розвитку культурного спадку в часи змін. Цікаво, що у франкомовному світі відзначають Всесвітній день перекладача (Journée mondiale de la traduction), в англомовному – Міжнародний день перекладу (International Translation Day), у Німеччині святкують, згідно з назвою, Міжнародний день письмового перекладача (Internationaler Übersetzertag), що не зовсім справедливо щодо усних перекладачів. Адже у нашому багатоголосому світі особливо відчутний голос усного перекладача, без якого важко уявити чи то ділові перемовини, чи то міжнародні симпозіуми і конференції, чи то зустрічі на вищому рівні. Дедалі більш затребуваним стає переклад у військовій сфері і сфері соціальних послуг.

Тетяна Степанівна зазначила, що напередодні Міжнародного дня перекладача кафедра провела потужну міжнародну науково-практичну 25-ту ювілейну конференцію Асоціації українських германістів «Німецька мова в Україні: традиції, успіхи, завдання», на якій успішно працювала секція перекладу. Студенти і викладачі кафедри під керівництвом проф. Алли Паславської у співпраці з відомими українськими письменниками і перекладачами Андрієм Содоморою, Юрієм Винничуком, Петром Рихлом, Юрком Прохаськом та іншими брали участь у кількох перекладацьких проектах, результатом яких стада поява антологій «Була собі Галичина…», «Я вам пісню заспіваю під час неспокою», «Нехай це буде Любов», «Vivere memento!». Нещодавно побачив світ Літературний путівник Львовом. Антології знайомлять німецькомовного читача з усім розмаїттям культур Галичини, з німецькомовною спадщиною І. Франка та культурними пам’ятками Львова.

З особливою теплотою присутні зустріли виступ лауреата Літературних премій імені Максима Рильського і Григорія Кочура Андрія Олександровича Содомори, переклади якого увійшли до золотого фонду нашої культури. Перекладач зазначив, що відзначення свята свідчить про вагу перекладу в сучасному світі. Підкреслив, що найкраще уявлення про те, як можна ширити духовні обрії народу, збагачувати національну культуру, дає творчість патрона Університету, що освоїв нашою мовою справді неозорі площини культурного надбання багатьох літератур світу. Місія перекладача, за його словами, – чи не найвідповідальніша: слугувати порозумінню між народами, зокрема, на рівні найтоншому, чуттєвому (йдеться про художній переклад). Ще Гієронім застерігав інтерпретатора, щоб він не перекладав слово цим же словом. Згодом цю думку по своєму повторили чимало письменників, мислителів. Клод Гельвецій висловився так: перекладаємо не слова словами, а красу красою. А це, звісно, вимагає від перекладача не лише вправності у писанні, а й широкої ерудиції, глибокої обізнаності у найрізноманітніших сферах життя і – головне! – самого розуміння, що таке повноцінне духовне життя.

Слід також усвідомлювати, що успіх перекладача залежить від того, наскільки він володіє рідною мовою, адже саме її засобами він доносить до читача всі тонкощі іншомовного твору. Андрій Олександрович наголосив на гарній підготовці з класичних мов магістрантів, з якими він працює, що дає змогу розкривати їм поетичний аспект античних текстів. Згадав про переклад Марціала, який здійснив студент відділення класичної філології Н. Ващишин, і який було опубліковано в часописі «Дзвін», та про переклад окремих творів Овідія студента Р. Ханаса, який виходить у знаменний рік – 2000 років з часу, коли, перебуваючи на засланні, відійшов у вічність римський поет Овідій.

На початку свого виступу доцент кафедри німецької філології, активний перекладач-практик Христина Назаркевич презентувала дві цьогорічні публікації своїх перекладів: монографію Доріс Карнер про їдишські театри Галичини і Буковини «Сміх крізь сльози» та збірник есеїв відомого австрійського автора Мартіна Поллака «Топографія пам’яті», що вийшов у молодому львівському видавництві літератури non-fiction «Човен». При цьому Христина Ярославівна наголосила, що одним із основних завдань перекладу є заповнення історичної порожнечі, тобто повернення пам’яті, чому власне і служать обидва переклади. Далі Христина Назаркевич порадила студентам не боятися подавати заявки на різноманітні міжнародні семінари та зустрічі перекладачів, адже саме вони становлять найпотужнішу школу письмових перекладачів, навчаючи початківців того, чого на університетських парах не дізнатись. Наостанок викладач закликала аудиторію знаходити «свої» книжки для перекладу і сміливо пропонувати їх видавництвам, не чекаючи видавничих замовлень.

Доцент кафедри іноземних мов для гуманітарних факультетів Леся Мисик акцентувала на перекладознавчих аспектах викладання англійської мови для майбутніх юристів, зокрема на тому, що послідовному та синхронному перекладу відводиться 30% навчального часу; що студенти здійснюють переклад курсових робіт англійською мовою та публічно захищають їх англійською. На заняттях використовується рольова гра «Навчальний судовий процес», яка є яскравим прикладом залучення «перекладачів» для сторони обвинувачення, сторони захисту або свідків, один із яких є «іноземцем». Практикується допит поліцією англомовного затриманого, що не може належно проходити без «перекладача» (якщо «поліцейський» не володіє англійською мовою).

Заступник декана з наукової роботи доцент Ліна Глущенко наголосила, що лише за останні два роки викладачі факультету опублікували 160 перекладів, а студенти – 23, а також звернула увагу на те, що перекладацькі інтереси не обмежуються англійською, німецькою та французькою мовами. Зокрема, з’явилася низка перекладів з іспанської мови асистента кафедри французької філології Ольги Маєвської, з’явилися перші переклади з новогрецької мови, зокрема переклад книги колишнього міністра культури Греції, всесвітньо відомої актриси та співачки Меліни Меркурі «Я народилась грекинею» (перекладачі доц. Ліна Глущенко, асист. Мар’яна Мокрівська, аспірант К. Д. Паращак). А переклад оповідання грецького письменника Костаса Тахціса «Решта», який свого часу зробила студентка відділу англійської філології Н. Дубина – переможниця Всеукраїнського конкурсу художніх перекладів з грецької мови – надруковано 2008 р. в «Антології новогрецької літератури».

Студент V курсу Сергій Малайко зазначив, що сьогодні серед деяких дослідників та спеціалістів побутує думка, що переклад доживає свої останні дні через появу програм машинного перекладу. Проте такий підхід не є науковим. Так, математичні алгоритми можуть успішно «перекладати» стандартизовані фрази або тексти. Проте справжній переклад за основу бере розуміння інформації, а не її механічне відтворення. Безсумнівно, якісний машинний переклад залишатиметься фікцією до появи повноцінного штучного інтелекту. Тому перекладачі відіграватимуть надзвичайно важливу роль у ХХІ столітті. Світові потрібні будуть посередники, які готові будувати мости між націями та цивілізаціями. Тому перекладач нашого часу має бути не просто пасивним ретранслятором ідей, але й таким собі «ангажованим» інтелектуалом, готовим руйнувати стереотипи, використовуючи переклад.

Студент ІІІ курсу відділення класичної філології Марко Дорош свій виступ присвятив проблемам перекладу релігійних текстів, зазначивши, що перекладач будь-якого релігійного тексту повинен бути максимально точним і обережним, пам’ятаючи про те, ЯКИЙ текст говоритиме його вустами. Тому навіть найкоротший текст має бути вивірений і вичитаний кількома спеціалістами як з ґрунтовною філологічною, так і з богословською освітою, оскільки деколи навіть один неправильно вжитий синонім може спотворити богословське вчення. Для українців важливим є перекладати Біблію і візантійські літургійні тексти саме з грецького оригіналу, опираючись на тисячолітню слов’янську традицію. Такі переклади вже почали з’являтися, але й вони потребують удосконалення, як потребує завершення і робота над повним візантійським корпусом.

На завершення декан факультету та представник ЛОДА подякували всім учасникам та організаторам конференції (особливо професору Надії Андрейчук) за проведену у стислі терміни підготовчу роботу, ґрунтовні доповіді, цікаві думки, вражаючі перекладацькі успіхи та високий рівень підготовки студентів-перекладачів.

Світлини: Олега Вівчарика Більше фото