21 грудня 2018 року на факультеті міжнародних відносин Львівського університету відбувся науково-практичний круглий стіл «Голодомор і міжнародне право». Модератор заходу, доцент кафедри міжнародного права, заступник декана факультету міжнародних відносин Ігор Земан наголосив, що засідання круглого столу приурочене до 70-річчя прийняття Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього та 85-тих роковин Голодомору в Україні.
Завідувач кафедри міжнародного права, професор Василь Репецький у вступному слові окреслив теоретичну проблематику, яка виникає довкола визначення Голодомору геноцидом згідно із Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.
Ігор Земан у доповіді щодо способів визнання Голодомору у сучасному міжнародному праві зупинився на трьох основних аспектах: йшлося про аналіз визнання Голодомору самою Україною, визнання Голодомору іншими державами світу та визнання цього злочину міжнародними організаціями.
Завідувач кафедри європейського права, заступник декана факультету міжнародних відносин, професор Михайло Микієвич у доповіді проаналізував злочин Голодомору в контексті концепції Рафала Лемкіна. Особливу увагу професор Микієвич приділив причинам формування Рафалом Лемкіним цього виду злочину та правовому аналізі Голодомору в Україні, який здійснював Лемкін. Михайло Микієвич підкреслив, що Рафал Лемкін вбачав у діях радянської влади тривалий процес геноциду проти українців, який мав на меті знищити її культурне осердя, інтелектуальний та духовний потенціал.
Доцент кафедри міжнародного права Володимир Гринчак виступив з доповіддю, присвяченою методологічним засадам встановлення суб’єкта злочину Голодомору як різновиду геноциду у міжнародному праві. В. Гринчак дійшов висновку, що організатором та безпосереднім виконавцем Голодомору є держава СРСР в особі її органів, які приймали такі рішення. Питання щодо притягнення до відповідальності конкретних виконавців, на думку науковця, є спірним з огляду на відсутність достовірних доказів та свідчень їхньої персональної участі та вини.
Асистент кафедри міжнародного права Тарас Шевчук у доповіді щодо міжнародно-правової оцінки Голодомору підкреслив, що Російська Федерація з одного боку визнає себе правонаступником СРСР щодо переваг членства в ООН, але з іншого не хоче нести політико-правову відповідальність за злочини радянської влади, зокрема і злочин підготовки Голодомору 1932-33 років. Тарас Шевчук також зазначив, що тенденції Росії щодо нищення української нації простежуються впродовж усіх історичних етапів існування російської державності.
До дискусії також доєднався доцент кафедри міжнародного права Тарас Левицький, який зазначив, що історія людства – це фактично історія геноциду, оскільки військові конфлікти між державами розглядались як ворожнеча на національному та етнічному підґрунті. Як зауважив вчений, війни між державами до подій Французької революції фактично були війнами між націями.
Доцент кафедри міжнародного права Віталій Гутник акцентував на розвитку розуміння кваліфікуючих ознак злочину геноциду з часу його прийняття. На момент прийняття Конвенції 1948 року злочином геноциду визнавалось фактичне знищення усієї групи за певною ознакою. Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії вважав достатнім знищення трьох членів групи для кваліфікації злочину геноцидом. Міжнародний кримінальний суд вважає достатньою підставою визнання геноциду завдання ушкоджень одній особі, яка належить до певної групи.
Підсумовуючи роботу круглого столу, учасники наголосили на необхідності боротьби України на дипломатичному рівні за визнання міжнародними організаціями Голодомору геноцидом українського народу.
