Ініціативна студентська молодь Львівського національного університету імені Івана Франка продовжує активно допомагати учасникам АТО на сході України. Молоді люди не зважають на хитке перемир’я і загальну тенденцію втрати суспільного інтересу щодо ситуації в країні. Для того, щоб мотивувати людей допомагати українським військовим наші студенти намагаються впроваджувати щораз нові методи залучення коштів.
Як повідомляє щоденна Всеукраїнська газета «День», однією з останніх ініціатив волонтерів став благодійний дитячий ярмарок, який пройшов у центрі Львова. На ньому вихованці початкових класів разом із активістами заробляли гроші для одного з батальйонів ДУКу, продаючи домашню випічку та саморобні сувеніри. Ініціаторами акції є студенти Університету, які є учасниками організації «Волонтерський полк» ЛНУ ім. Івана Франка. До об’єднання входять активні студенти-волонтери з різних факультетів, які досі допомагали військовим поодинці.
«Ми самі не до кінця зрозуміли, коли і як самоорганізувалися. Направляв кошти й іншу допомогу «Самообороні», «Правому сектору». Уже пізніше — Нацгвардії та хлопцям з універу, які на Сході», — розповів журналісту газети «День» студент п’ятого курсу факультету міжнародних відносин Орест Дмитрасевич.
У розмові з журналістом студенти-волонтери розповіли, що зараз людям важко прощатися з грішми, не отримуючи нічого натомість. Саме тому молоді люди вирішили організувати ярмарок.
«З часом ми зауважили, що з кожного звичайного збору коштів ми невпинно отримували менше грошей. Тоді зрозуміли, що потрібно шукати нові нестандартні й креативні способи. Ярмарок був чимось таким», — розповідає Любомир Ходань, студент третього курсу історичного факультету.
Утім, ярмарок далеко не перша «нестандартна» ініціатива студентів. До цього «Волонтерський полк» влаштовував два аукціони побачень, фотозустрічі, літературні вечори. Так, на один із таких літературників завітав боєць «Айдару» Роман Гроссу, який під час заходу читав власні вірші, написані на війні.
Також волонтери збирають кошти у гуртожитках і на факультетах. Спільними зусиллями вже вдалося зібрати понад 150 тисяч гривень.
«Ми зауважили, що люди реагують за певним принципом. Утворився котел чи якась трагедія — до них вертається свідомість, і вони дійсно допомагають щиро, — продовжує розповідати Любомир Ходань. — Пам’ятаю, після Іловайська можна було десятки тисяч назбирати за кілька днів. Суспільство звикає до війни, і це, здається, найстрашніше».
На запитання журналіста газети «День» Дмитра Пальчикова чи зараз усі студенти Університету реально бачать війну в країні, волонтери відповідають що повноцінного усвідомлення війни в їхніх однолітків немає. «Буває, питаєш у старости, чи зібрали сьогодні хлопцям. У відповідь: «Ой, розумієш, так сталося, ми сьогодні на день народження збирали», — розповідає ще одна учасниця «Волонтерського полку» Катерина Черемнова, яка навчається на факультеті журналістики.
«Треба вести просвітницьку діяльність — збирати студентів у великому залі разом із кількома бійцями АТО, щоб був діалог, щоб була інформація з перших вуст», – вважає Любомир Ходань.
На запитання: «Чи бачить суспільство цю проблему?» Любомир дивиться оптимістичніше, наводячи чергові приклади з життя. Вважає, що в студентів гірша ситуація, однак сподівається, що таке враження склалося тому, що частіше знаходиться в колі саме спудеїв. Говорить, що більшість людей просто відмежовується від війни, вони бояться її і не хочуть відчувати негативу.
«Справа в тому, що від студентства більше очікують. Через це – й більше розчарування. Коли літня людина неочікувано дасть тобі десятку, то це інше, ніж коли твій знайомий студент витрачає 300 гривень у день тільки на пальне чи просто велику суму викладає на пиво і не дасть тобі 10 гривень», – розповідає Орест Дмитрасевич.
Для того, аби ситуація у суспільстві покращилася, необхідне виховання молоді змалечку, – переконані студенти. Вони вважають, що якщо в людини змалку не формувати національну свідомість, то ні війна, ні Майдан згодом не розвернуть світогляд цієї людини одразу в інше русло.
Для учасників «Волонтерського полку» допомога українським військовим стала основою їхнього життя. І вони готові продовжувати свою справу, доки ситуація в країні не нормалізується, хоч доволі часто молодим людям і доводиться стикатися з нерозумінням оточуючих.
«Є багато людей, які тут рвуть на собі вишиванку й кричать «Слава Україні!» на все горло, але коли сюди прийде війна, вони перші стоятимуть в черзі на кордоні з Польщею», – розповідає Любомир Ходань.
Утім, за словами студентів, нинішня ситуація має й позитивні аспекти. «Суспільство проходить очищення. Ти бачиш, хто є хто, і це показала війна. У мене коло друзів звузилося буквально до кількох осіб. Я не можу з ними спілкуватися. Вони мене не люблять, не беруть від мене телефон, бо я попрошу в них гроші на фронт», – говорить Любомир.
Інші учасники «Волонтерського полку» також говорять, що їм знайома така ситуація.
Незважаючи на труднощі, молоді люди мають тверду віру в те, що студенти повинні бути рушієм змін і надійною підтримкою держави. «Повинен бути надійний тил. Хтось воює, хтось тут допомагає. Бійці там мають розуміти, що у них є надійні люди, яким вони можуть подзвонити і сказати: «У вас є стільки-то часу, щоб привезти те і те, бо ми не виживемо». І ті люди привозять», – говорить Орест Дмитрасевич.