«Листопадовий чин»: вшанування героїв

Це правда: кров з каміння може змити дощ,
червона місяця хустина може стерти,
але наймення ваші багряніш від рож
горять у пам’яті на плитах незатертих.
«Слово до розстріляних» Б.-І. Антонич

Університетська спільнота на чолі з Ректором традиційною пішою ходою 1 листопада 2016 року відзначила 98 річницю Листопадового чину й утворення ЗУНР.

Студентська молодь, духовенство представники влади та громадськості взяли участь у панахиді та вічі на Меморіалі Українських Січових Стрільців і воїнів Української Галицької Армії на Янівському кладовищі.

«Сьогодні ми згадуємо тих воїнів, які прикладом справжнього патріотизму та героїзму показали світу державотворчі прагнення української нації, свободи та демократії», – звернувся до присутніх ведучий, керівник Студентського відділу ЛНУ ім. Івана Франка Роман Яцикович.

Історичний аспект подій Листопадового чину окреслив доцент кафедри новітньої історії ім. М. Грушевського ЛНУ ім. Івана Франка Олег Павлишин. Він закцентував увагу на тому, що Листопадовий чин був фактично початком створення Західноукраїнської Народної Республіки. «У ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року Львів, а відтак і вся Галичина, перейшли до рук української влади. Здобувши владу в краї, її потрібно було втримати. Розпочалася визвольна війна з польським окупантом», – зазначив історик.

Олег Павлишин наголосив, що до Листопадового повстання і до творення української державності мав безпосередній стосунок Львівський університет. «Його випускниками були президент Західноукраїнської Народної Республіки Євген Петрушевич, голова першого уряду  ЗУНР Кость Левицький, а також Сидір Голубович, Лонгин Цегельський. Майже чверть депутатів Української Національної Ради й Тимчасового уряду також закінчували Львівський університет. Багато тогочасних студентів нашого Університету воювали у лавах Української Галицької Армії. Після Листопадового зриву на будівлі Галицького сейму (нинішнього головного корпусу ЛНУ ім. Івана Франка),  уздовж фронтону якого проходила лінія фронту, також був піднятий український прапор», – розповів доцент історичного факультету.

«Ми сьогодні прийшли сюди віддати шану, вклонитись нашим героям, які пішли на цей вчинок. Вклонитись і освятитись їхньою пам’яттю. Коли ми отримали незалежність, і з того часу маємо український прапор на нашій вежі постійно, ми не думали, що, приходячи сюди і покладаючи квіти, будемо мати біду, яка прийшла два роки тому. Не навчила нас ні Помаранчева революція, ні Революція Гідності розуміти просту істину – історію треба не просто читати, її треба вчити, бо вона має здатність повторюватись», – зазначив під час виступу міський голова Львова Андрій Садовий.

На чині героїв Листопадового зриву й актуальності «московської» загрози й у наші дні наголосила заступник голови-керівник апарату Львівської ОДА Маріанна Вільшинська: «Сьогодні ми вшановуємо загиблих борців за волю України. Як і тоді, 98 років тому, московська загроза є актуальною. Ворог зі Сходу досі прагне знищити та розділити наш народ. Тому від часу утворення ЗУНР актуальним залишається лозунг «Не може бути в нас страху». Як і тоді, наші патріоти усвідомлюють: Україна має бути незалежною. Тому ми маємо бути мужніми і сильними та підтримувати тих хлопців, які сьогодні захищають нашу державу на Сході».

Заступник голови Львівської обласної ради Володимир Гірняк підкреслив, що внаслідок подій Листопадового зриву вперше за шість століть Львів і Галичина стали українськими. «Якби не було цієї боротьби, не було б і Акту Проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року», – зауважив він.

Однак, за словами Володимира Гірняка, по-справжньому незалежними ми стали у 2014 році. Заступник голови Львівської обласної ради побажав учасникам віча «попри важкі часи, які ми зараз переживаємо, не втратити віри та оптимізму в те, що у нас усе вийде».

Про традицію вшанування військових поховань у передвоєнному Львові та за часів радянської влади розповів студентам поет, громадський діяч, лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка, Почесний доктор Львівського університету Ігор Калинець.

 

Світлини: Олега Вівчарика Більше фото