Представники Університету попрощалися з Героєм України Тарасом Матвіївим

Сьогодні, 14 липня, у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла відбулася церемонія прощання з Героєм України, випускником факультету журналістики Львівського університету, командиром взводу 24-ої окремої механізованої бригади імені Короля Данила Тарасом Матвіївим, який загинув 10 липня 2020 року під Троїцьким, що на Луганщині. Попрощатися з Тарасом прийшли бойові побратими, керівництво міста та області, громадські активісти, львів’яни. Останню шану Героєві віддали представники академічної спільноти Університету – Ректор, студенти, проректори, університетські друзі і викладачі Захисника України.

Тарас Матвіїв народився 18 лютого 1989 року у Жидачеві Львівської області. У 2011 році завершив навчання на факультеті журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. Працював журналістом у львівських та київських ЗМІ, вів блог у виданні «Львівська мануфактура новин». В одному з дописів Тарас описав свій шлях Героя: «Останні 5 років я не знаю спокою. Зачинаючи від Майдану, транзитом через волонтерський і добровольчий рух, участь в самоврядуванні і аж до теперішньої служби в ЗСУ. Я свідомо обрав шлях постійних потрясінь і викликів, відкинувши попередній спосіб життя, медійну кар‘єру і навіть давні мрії. Бо не міг по-іншому. Як не могли й тисячі інших, що були поруч. Ми покірно прийняли виклики часу і вийшли далеко за межі «зони комфорту». Ми стали нагадувати кочівників, що рвонули з осілих місць у безкраї степи не маючи уявлення, що чекає за горизонтом. Такий стиль життя підходить далеко не для всіх».

Новітній Герой України був активним учасником Революції Гідності у складі ІІІ-ої сотні Самооборони Майдану. У 2015 році Тарас Матвіїв зголосився стати воїном окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ», воював у Пісках. Упродовж останнього року Захисник України проходив службу за контрактом у 24-ій окремій механізованій бригаді імені Короля Данила.

Викладачі пам’ятають колишнього студента добрим і світлим. Кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри мови засобiв масової інформації факультету журналістики Христина Дацишин ділиться: «Пам’ятаю Тараса в студентські роки. Він був дуже світлою, позитивною людиною. Ніколи не шукав легких шляхів. Все, що писав, було глибоким і водночас щирим. Тоді ще не ввійшло в моду слово «креативний», але Тарас креативив у всьому, навіть до звичайних завдань вмів додати якусь цікавинку. Мені здається, Його всі любили – і викладачі, й однокурсники. Його просто не можна було не любити – навіть коли не усміхався, очі завжди випромінювали радість. Дуже сумно… Ніколи не забуду тих очей…».

Львівська журналістка Яна Чайковська навчалася разом з Тарасом в одній групі. Яна пам’ятає Його свідомим і відповідальним: «Тарас був одним з перших одногрупників, з ким я познайомилася на першому курсі. Пам’ятаю його високим, усміхненим хлопцем, спокійним і ерудованим. Він з усіма вмів знайти спільну мову і з ним завжди було цікаво спілкуватися на різні теми, гарно знав історію. Коли я дізналася, що Тарас пішов захищати нашу Україну, то зрозуміла це рішення. Він завжди був дуже свідомим і відповідальним, старшим за свій вік, не міг стояти осторонь несправедливості. Для всього нашого курсу це важкий удар, що Тараса більше нема… Світла Тобі пам’ять, Герою!».

Прессекретарка Прокуратури Львівської області, приятелька Тараса зі студентських років Юлія Шевченко також згадує Героя: «Тарас у моїй пам’яті закарбується як принципова, чесна, порядна Людина, правдоруб. Ерудит, потенціал якого лише зростав. Він міг обрати будь-який шлях і досягти успіху, але обрав жертовність. Свідомо. І це вражає. Він віддав себе землі, яку любив понад усе. За це йому вічна слава і низький уклін… Ніколи його не забуду. Приємні спогади про наші зустрічі і спілкування у студентські роки назавжди залишаться в моєму серці».

Тарас Матвіїв ціною власного життя врятував від смерті двох побратимів, витягнувши їх із палаючого бліндажу. У цей час інша міна впала на позицію й осколками смертельно поранила Тараса.

Указом Президента України від 13 липня 2020 року молодшому лейтенанту Тарасові Матвіїву присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Звання Героя України присвоєно за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народові.

Світлини: Олега Вівчарика Більше фото