PavlychkoДмитро Васильович (28.IX.1929, с. Стопчатів тепер Косівського р-ну Івано-Франк. обл.) – поет, перекладач, літературознавець, громад.-політ. діяч. Закінчив філол. ф-т Львів. ун-ту (1953), навчався в аспірантурі (1953–56). З 1953 зав. літ. частини Львів. театру юного глядача; 1956–58 зав. відділу поезії ж. “Жовтень”; 1958–64, 1978–86, 1995 на творчій роботі; 1964–66 сценарист Кіностудії ім. О. Довженка; 1966–68 секретар правління Спілки письменників України; 1970–78 голова редакції ж. “Всесвіт”; 1986–88 секретар правління Спілки письменників України та СРСР.

Авт. поет. зб., зокр., Любов і ненависть (1953); Гранослов (1968); Таємниця твого обличчя (1974, 1979); Любов і ненависть (1975); Рубаї (1987); Покаянні псалми (1994); Золоте ябко (1998); Засвідчую життя (2000); Наперсток (2002); антологій Світовий сонет (1983); Антологія словацької поезії (1996); П’ятдесят польських поетів (2001); зб. літ.-критич. статей Магістралями слова (1977); Над глибинами (1984); Біля мужнього вогню (1988); перекладів творів Х. Ботева, М. Вапцарова, Х. Марті, сонетів В. Шекспіра та ін.; багатьох пісень (муз. О. Білаша), зокр., Два кольори; книжок для дітей Золоторогий олень (1970), Плесо (1984); сценаріїв худ. фільмів “Сон” (1965), “Захар Беркут” (1970). Твори П. у перекладах друкували в Польщі, Словаччині, Болгарії, Угорщині, Естонії, Росії, Грузії та ін.

Нар. депутат СРСР (1989–91), нар. депутат України (1990–94, 1998–99); голова Комісії у закордон. справах (з 1990); Надзвич. і Повноваж. Посол України в Словаччині (1995–98) та Польщі (1999–2002). Член КПРС (до 1990). Член УНР. Голова Т-ва укр. мови ім. Т. Шевченка (1989–90). Один із засновників Руху, авторів Акту проголошення незалежності України. Член Великої ради НРУ. Член Президії Нац. ради Дем. партії України. Координатор Ради демокр. об’єднання “Україна” (до 1995). Держ. службовець І рангу (1994). Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1975), літ. премія ім. М. Рильського (1983). Літ. премія Словаччини ім. П. Гвездослава, літ. премія Болгарії ім. Х. Ботєва. Dr. honoris causa Львів. ун-ту (2000). Герой України (2004). Засл. діяч культури Польщі. Ордени Труд. червоного прапора, Дружби народів, ордени “За заслуги” III ступеня (1997), князя Ярослава Мудрого V ступеня (1999), Командор. хрест із зіркою ордена “За заслуги” (Польща, 2001), орден “Знак пошани”, Почес. Грамота Президії ВР УРСР.

Л-ра: Дмитро Павличко: Бібліогр. покажчик: У 2 ч. Львів, 1990; Герасимчук Д. Земля біля порога. Про нову книжку Д. Павличка та В. Пилип’юка “Рубаї” // Дзвін. 2001. № 1; Денисюк І. “Слово моє зроблене із толу”. Про творчу індивідуальність Д. Павличка // Прапор. 1979. № 9; Ільницький М. Дмитро Павличко. К., 1985; Малишко А. Грані таланту // Дмитро Павличко. Хліб і стяг. К., 1968; Салига Т. Два пелюстки слова… // Салига Т. Продовження. Львів, 1991; Світайло Л. Дмитро Павличко // Історія укр. л-ри: У 2 т. К., 1988; Ткаченко А. Ностальгія Д. Павличка // СіЧ. 1999. № 10; Соболь В. Етапи творчості: “Наперсток” Д. Павличка // СіЧ. 2001. № 5; Моренець В. Дмитро Павличко // Історія укр. л-ри ХХ ст.: У 2 кн. К., 1995. Кн. 2.

С. Пик, Т. Пастух