Вшановуючи пам’ять мільйонів жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні, студенти історичного факультету взяли участь у круглому столі «Уроки українського геноциду – причини, характер та наслідки трагедії», який відбувся 26 листопада у Львівському національному університеті імені Івана Франка.
Модератор заходу, історик, кандидат історичних наук, заступник декана історичного факультету Роман Генега закцентував увагу на трагічних моментах української історії ХХ століття, зазначивши, що «український народ пережив три періоди голоду, утім найстрашнішим із них став Голодомор 1932-1933 років, оскільки був цілеспрямованим».
Роман Ярославович зазначив: «Сьогодні немає жодного сумніву щодо Голодомору 1932-1933 як явища геноциду українського народу. Очевидно, що ціллю тодішнього керівництва було винищення українського селянства, у якого вилучали не тільки зерно, але й будь-які продукти харчування. За даними істориків від голодної смерті тоді загинуло близько 3,5 млн. людей».
Під час дискусії історики відзначили, що геноцид українського народу 1932-1933 років мав неабиякий вплив на подальшу ситуацію в Україні, і поняття «Голодомор» відтепер потрібно переосмислювати і розуміти дещо по-іншому. А відтак, сьогодні як ніколи актуальним є порушення питання постгеноцидного синдрому.
На думку учасників круглого столу, теперішня ситуація на сході України – утворення псевдореспублік ДНР і ЛНР – певною мірою є наслідком подій української історії початку ХХ століття.
«Варто зазначити, що перед початком Великого голоду, який був спричинений штучно задля винищення етносу, на східній Україні відбулося близько 2,5 тисяч повстань. Тоді, після страшного спустошення територій, в Україні набуло поширення явище масового переселення, зокрема тисячі людей із Росії перевезли для постійного проживання на Східну Україну. І сьогодні ми неабияк відчуваємо вплив і наслідки цього факту», – зауважив Роман Генега.
Під час круглого столу студенти порушили питання допомоги голодуючим з боку світової спільноти та мешканців Західної України. Попри активну допомогу, що надходила з Заходу, селяни її так і не отримували, адже чиновники різних рівнів всіляко перешкоджали доставці продуктів харчування. З огляду на ці кричущі факти учасники засідання провели паралелі між поняттям корупції і фактами крадіжок у часи Голодомору та сьогодення. За словами студентів, зараз між цими поняттями існує лише кількісна різниця.
Підсумовуючи, молоді історики дійшли висновку, що кожен українець має пам’ятати ці страшні сторінки української історії ХХ століття й вшановувати пам’ять мільйонів жертв Голодомору, адже, роздумуючи й аналізуючи ті події, ми протидіємо нашому страху перед викликами сьогодення.
