Інформація про дисертацію

У дисертації досліджено екзистенційне філософування у творчості
українського письменника Валер’яна Петровича Підмогильного (1901-1937).
Виокремлено позиції у прозі літератора, які співзвучні з поглядами
представників екзистенційної філософії – Сьореном К’єркеґором, Карлом
Ясперсом, Альбером Камю, Жаном-Полем Сартром. Проаналізовано
специфіку осмислення Валер’яном Підмогильним ключових проблем
філософії екзистенціалізму: естетичного та етичного способів життя,
абсурдності існування, «межових ситуацій», включеності митця у суспільні реалії. На основі архівних документів досліджено життєвий шлях Валер’яна
Підмогильного, який певним чином вплинув на його творчість. Виявлено,
що сам літератор жив в епоху історичних потрясінь, а також особисто
переживав ті катастрофи, які випали на долю його покоління. Відтак, його
зацікавлення «межовими» станами у житті людини, осмислення трагічних
періодів людського існування, абсурдності життя цілком співпадає з
настроями, які панували серед мислителів першої половини ХХ ст. і були
свідками двох світових воєн. Виявлено, що світогляд українського
письменника цілком вписується в екзистенційну думку того часу.
Зроблено висновки про новаторство поглядів Валер’яна Підмогильного,
про зближення філософії і літератури в його творчості, а також про
перспективність досліджень його прози, адже проблематика його творів і
досі залишається актуальною.
Ключові слова: екзистенціалізм, абсурд, «межова ситуація», «нудота»,
естетизм, свобода, любов, «Розстріляне відродження».