У Львівському університеті відбулася Урочиста академія, присвячена пам’яті Івана Франка

Вшанування пам’яті Великого Генія України, патрона Львівського університету Івана Франка продовжилося 29 травня 2018 року Урочистою академією, в якій взяли участь творчі колективи Центру культури та дозвілля і студенти Університету. Особливу роль у проведенні заходу виконувала Заслужена хорова капела України імені Євгена Вахняка «Боян», яка розпочинала й завершувала урочистості, а впродовж усього вечора підтримувала його високий академічний рівень.

Належну наукову складову зібрання забезпечила доповідь «Значення апокрифів та легенд, зібраних Іваном Франком, для вивчення історії української літературно-писемної мови», яку пристрасно і з глибоким знанням предмета виголосив почесний гість нашої alma mater, завідувач кафедри української мови Житомирського державного університету імені Івана Франка, доктор філологічних наук, професор Віктор Мойсієнко. «Надзвичайно відповідально і трепетно висловити у цій залі промову про Генія української науки Івана Яковича Франка. Хотів би сьогоднішнім словом привернути вашу увагу до оцінки мовного минулого у науковій спадщині Івана Франка. Мало які царини філологічної науки (зрештою, не лише філологічної) залишилися поза увагою Івана Франка. Всеосяжність та філологічна обдарованість вражали його сучасників, вражають і його нащадків», – зазначив Віктор Михайлович.

У своєму ґрунтовному дослідженні Віктор Мойсієнко зосередився на кількох важливих мовознавчих проблемах, що їх на межі ХІХ–ХХ століть довелося розв’язувати Іванові Франкові. Перша з них – необхідність «відвойовувати, відбирати в буквальному сенсі слова своє. Несправедливо забране». Друга, неймовірним чином знову актуалізована новими геополітичними викликами, – «доказувати світовій філологічній громадськості, що в XVI–XVII ст. під термінами «руська», «проста» мова треба розуміти староукраїнську».

Можна сміливо стверджувати, що проаналізовані в доповіді професора Мойсієнка «Апокріфи і лєґенди з українських рукописів» (як відомо, у 2006 році завдяки зусиллям науковців Львівського національного університету імені Івана Франка побачило світ репринтне п’ятитомне видання «Апокрифів») стали ще одним прижиттєвим літературно-науковим пам’ятником великому Каменяреві. Без кінця дивуєшся геніальній передбачливості Франка, який дуже рано усвідомив цінність і вагомість для розуміння українського минулого рукописів, які зберігалися на покуті чи за сволоком у сільських хатах. Його оцінки гнітючого становища, в якому через різні соціально-політичні обставини перебувала тогочасна українська філологічна наука, вражають, але водночас і надихають.

«Починаючи з самого XVI віку можна сказати, що все найкраще, що в ньому (давньому українському письменстві. – Ред.) було, не мало щастя до друку, а через те й не могло мати такого впливу, який би мало, бувши надрукованим. Не попали в друк анї огнисті твори Івана Вишенського, справедливо названі одним переписувачем «Книга злото», анї знаменита Палїнодия Копистенського, анї наші лїтописї старі й козацькі, анї більшина драм і інтермедій, анї много много иньших праць, що довгі лїта лежали в рукописах присипані пилом або зберегалися по курних хатах мужицьких та дяківських, погорджені та зневажені тими нечисленними інтелїґентами, що з давен давна любили бігати на службу чужим богам і в погорді до власного народа і єго питомого духовного розвою нераз випереджували й чужинців», – Франкова безкомпромісність, ґрунтована на глибокому розумінні історії, літературної та суспільно-політичної ситуації, повинна мотивувати всіх небайдужих дослідників українського слова.

Мистецьким апогеєм Урочистої академії стала літературно-музична композиція «Без маски» за мотивами творчості Івана Франка, яку запропонував увазі глядачів Центр культури та дозвілля Львівського університету. У композиції взяли участь Народний камерний оркестр ЛНУ ім. Івана Франка (керівник – заслужений працівник культури України Романа Бурко), Народний ансамбль сучасного танцю «Fantazy» (керівник – Віра Бакун), вже згадувана Заслужена хорова капела України імені Євгена Вахняка «Боян» (керівник – Василь Чучман), а також студенти Університету. Зокрема вокалістка Марія Гуменна (філологічний факультет) проникливо і високопрофесійно виконала народну лемківську пісню «Гамерицький край», а студенти Катерина Марциняк, Вікторія Кравченко, Данило Маринченко (факультет міжнародних відносин), Юлія Ткаченко, Катерина Позникова (філологічний факультет), Анна Швидь (історичний факультет) та Дарина Приймич (юридичний факультет) читали поезію Івана Франка – як популярні твори (зокрема пролог до поеми «Мойсей»), так і маловідомі поетичні рядки. Завдяки талановитій режисурі директора Центру культури і дозвілля Мирослави Булатової артисти зуміли яскраво і переконливо донести глядачам магістральні ідеї життя і творчості великого Каменяра – діяльний патріотизм, незламність віри і духу, ненастанна щоденна кваліфікована праця на благо свого народу.

На завершення Урочистої академії слово взяв проректор з науково-педагогічної роботи Львівського університету, професор Ярослав Гарасим. Ярослав Іванович щиро подякував усім виконавцям, які своїм талантом і небайдужістю запалили іскру сумління в серцях усіх присутніх. «Сьогодні, як ніколи, звучали переважно маловідомі для широкого загалу поезії Івана Франка, – зазначив проректор. – Але вони були так добре дібрані, вони виявились такими актуальними і так резонували в цій залі, що мені важко пригадати, коли ще наша Актова зала була настільки тихою. Щиро дякую вам за це!”

Світлини: Олега Вівчарика Більше фото