В Університеті презентували переклад автобіографії  Меліни Меркурі

14 травня 2019 року в рамках Фестивалю грецької культури у Львові, який організували одеська філія Грецького фонду культури та Львівська міська рада, в ЛНУ ім. Івана Франка відбулася презентація перекладу з грецької мови автобіографії всесвітньовідомої театральної і кіноактриси, політика, діяча культури та співачки Меліни Меркурі, яку називали останньою грецькою богинею. Переклад здійснили доцент кафедри класичної філології, директор Центру грецької мови і культури імені Арсенія Еласонського Ліна Глущенко, асистент тієї ж кафедри, секретар Центру Мар’яна Мокрівська та випускниця кафедри, яка проживає зараз у Греції,  Катерина Паращак.

На початку заходу прозвучала пісня «Пам’ятай мене» у виконанні Меліни Меркурі, а модератор презентації – заступник декана факультету іноземних мов з виховної роботи Ганна Кость привітала усіх учасників від імені Ректорату університету, декана факультету проф. Володимира Сулима  та зацитувала слова Посла Греції в Україні Василіса Пападопулоса з передмови до книги: «Меліна  разом з Онассісом і Марією Каллас  належить, без сумніву, до тієї привілейованої трійки греків, яка створила навколо себе всесвітній міф».

Присутніх привітав Софроніс Парадісопулос – директор одеського філіалу Грецького фонду культури, який зазначив, що вихід книги є результатом тісної співпраці з Фондом Меліни Меркурі в Афінах та Центром Грецької мови і культури Львівського університету. Також він додав, що в свідомості кожного грека Меліна займає особливе місце, зокрема, її діяльність у 80-і роки на посаді Міністра культури Греції, коли вона ініціювала безкоштовний вхід у всі музеї Греції, започаткувала проект культурної столиці Європи, кампанію з повернення мармурових скульптур Парфенона, що були вивезені обманом до Англії та нині експонуються у Британському музеї. Пан Софроніс подякував за переклад і видання книги і висловив сподівання на майбутню співпрацю.

Меценат фестивалю, грецький ресторатор у Львові Ставроc Кур’єрис, зворушений перебуванням на презентації, зауважив, що для греків Меліна Меркурі  – це портрет Греції, відображення боротьби за її культуру, образ демократії, свободи та відкритого духу. Захоплений тим, що в Університеті існує такий вагомий осередок вивчення і дослідження грецької мови і культури як Центр імені Арсенія Еласонського, Ставроc Кур’єрис висловив готовність підтримувати його діяльність.

Ініціатор перекладу – Ліна Глущенко зупинилась у своєму виступі на тому, як виникла ідея перекладу і на прагненні оптимально наблизити український текст до оригіналу. Зокрема, Ліна Михайлівна зауважила, що через призму світобачення Меліни проходять події усієї історії Греції, яким вона дає влучну оцінку, а сама книга, яка представляє душу патріотки, що понад усе любила Грецію, могла б замінити підручник сучасної історії. Перекладач наголосила, що слово «любити» – це ключове слово книги, адже багато сторінок присвячено темі любові до родини та усіх близьких, в першу чергу до діда, який був 30 років успішним мером Афін і не «сколотив» ніяких статків, любові до театрального мистецтва, до якого Меліна прийшла через шалений спротив батьків, любові до чоловіків, особливо до Жюлі Дасена – відомого американського кінорежисера французького походження, її останнього чоловіка, з яким вона прожила у шлюбі понад 30 років. Було згадано і про театральні успіхи та невдачі Меліни, співпрацю з відомими грецькими діячами театру, перебування у Франції, знайомство з французьким бомондом та пробудження громадської свідомості. Окремо Ліна Глущенко привернула увагу до стилю викладу, в якому явно відчувається гомерівський ген.

Співперекладач книги Мар’яна Мокрівська розповіла про діяльність Меліни Меркурі як кіноакторки, про її першу роль у кіно у фільмі «Стелла», про спільну роботу з її чоловіком Жюлем Дасеном над картинами «Той, хто повинен померти» та «Ніколи в неділю», за участь в якому М. Меркурі отримала приз за кращу жіночу роль на Канському фестивалі. Особливу увагу було приділено перебуванню Меліни в еміграції у США в період диктатури у Греції, її боротьбі з режимом «чорних полковників», політичній діяльності та здобуткам на посаді міністра культури Греції, серед яких, окрім названих вище, перший конкурс на проект Нового музею Акрополя, підтримка проектів будівництва Афінського концерт-холлу «Мегарон» та Музею візантійської культури у Салоніках.

В обговоренні видання взяли участь літературні редактори, завдяки яким текст перекладу набув свого остаточного вигляду: доцент кафедри зарубіжної преси та інформації факультету журналістики Тетяна Хоменко та відома львівська письменниця Лариса Федорів, автор трилогії про видатного громадянина Львова ХУІ ст.,  грека  з острова Крит, купця і мецената Константиноса Корняктоса.

Тетяна Хоменко говорила про те, що цей твір поставав перед нею у трьох іпостасях: комп’ютерній, паперовій та як цілість, що від початку її захопила патріотична фраза авторки «Я люблю Грецію» так співзвучна з нашою «Я люблю Україну». Ця любов підтримувала і супроводжувала Меліну протягом цілого життя. Оптимізм не покидав її на чужині, горда жінка і патріотка, вона ніколи не переставала любити Грецію. А ще Меліну можна побачити як «професійну» грекиню, яку робота  робила щасливою. Тетяна Хоменко висловила вдячність перекладачам-колегам за можливість працювати з таким цікавим матеріалом.

Лариса Федорів привітала присутніх з виходом книги, «в якій захована таїна жінки з її щирістю, відкритістю, мужністю, в якій можна побачити Меліну як жінку емоційну, іронічну і з великим почуттям гумору».  Редактор звернула увагу на дизайн обкладинки, яка є чи не найвдалішою з усіх опублікованих у світі 28 перекладів.

Професор кафедри класичної філології Андрій Содомора, вчений, перекладач, письменник, лауреат літературних премій імені Максима Рильського, Григорія Кочура та премії фундації Антоновичів, почав свій виступ із вислову «Якою прекрасною є людина, якщо вона людина», який відображає сутність Меліни Меркурі як патріотки своєї країни, пригадавши також британку Віру Річ, яка свого асу в ЛНУ ім. Івана Франка, одягнувши вишиванку, сказала «Я люблю Україну», а також Соломію Крушельницьку, яка їздила по всьому світу і презентувала Україну. Андрій Олександрович наголосив на тому, що в книзі чітко проглядається  жіноча гідність Меліни, іі внутрішня і зовнішня краса, яка відповідає вислову «обличчя – дзеркало душі». Книга написана гарною мовою, читається живо, цікаво і наштовхує на роздуми про історію сучасної України.

Автор книги «Греки на території Руського воєводства в ХV-ХVІІІ століттях», доцент історичного факультету Ігор Лильо побажав усім митцям прочитати обговорювану книгу, особливо тим, для яких гаслом стало: «Я митець і я поза політикою», навівши слова Меліни «Я народилась грекинею і я помру грекинею».

Доцент кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура Тарас Шмігер привернув увагу до жанру книги, в якій відображено багато історичних подій, зокрема досвід Другої світової війни, яка призвела до того, що багато людей просто втрачали людську сутність. Також Тарас Шмігер підкреслив, що книга декларує повагу до своєї власної держави, межі, які не можна перетинати, жертовність героїні. Зазначено також, що попри те, що переклад робили троє людей, він сприймається як одноосібний, в ньому можна побачити цікаві пасажі й асоціації.

Директорка Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» Ірина Ключковська відзначила, що на сторінках книги вималювався образ люблячої жінки й образ політичного діяча, переданий бездоганною українською мовою. За її словами, поява книги в нашому літературному просторі – це велика подія для грецької спільноти, для усіх перекладачів, для усіх людей, адже цією книгою Меліна звертається і до молодих людей, які покидають Україну. Також науковець додала: «якщо Меліна – це зразок того, як залишатись греком попри виклики долі і життєві обставини, то зразком для української студентської молоді як залишатись українцем у сучасному глобалізованому світі слугує Одіссея відомого українця Богдана Гаврилишина, який свої спогади  назвав «Залишаюсь українцем»».

Студент відділу класичної філології Марко Дорош, який обрав своїм науковим пріоритетом переклад біблійних текстів, побачив у цій книзі  для себе три життєві уроки: урок мужності, урок патріотизму та урок дієвості,  зазначивши, що саме діла Меліни Меркурі стали нетлінним пам’ятником для неї.

Впродовж презентації організатори продемонстрували уривки з фільмів за участю Меліни Меркурі «Стелла» та «Діти Пірею», а також дали можливість усім присутнім насолодитися піснею «Діти Пірею», яка стала візитівкою Меліни в усьому світі. Завдяки пісенному обрамленню, за словами модератора заходу Ганни Кость, презентація виглядала радше як розмова зацікавлених людей, які діляться враженнями про прочитане і побачене, почуте і пережите.

Світлини: Миколи Масинця Більше фото