17 серпня 2020 року відійшов у вічність народний артист України, відмінник освіти, професор кафедри музичного мистецтва Львівського національного університету імені Івана Франка Богдан Базиликут. 24 серпня митцеві виповнилося б 83 роки.
Творчий доробок Богдана Базиликута вражає – у золотому фонді Державної телерадіокомпанії України зберігається 73 записи у виконанні артиста в супроводі оркестру державної телерадіокомпанії та Національного оркестру народних інструментів України. Професор виступив у 20 провідних тенорових партіях лірико-драматичного плану, зокрема, у ролі Андрія («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Петра («Наталка-Полтавка» М. Лисенка), Альфреда («Травіата» Дж. Верді), Герцога («Ріголетто» Дж. Верді), Рудольфа («Богема» Дж. Пуччіні), Голіцина («Хованщина» М. Мусоргського) та ін. Митець був учасником багатьох урядових та урочистих концертів у Києві, декад і днів України, міжнародних концертних груп в Австрії, Бельгії, Данії, Кубі, Польщі, Угорщині, Югославії та ін.
Понад 20 років життя Богдан Базиликут віддав праці у Львівському університеті. З 1999-го року працював на кафедрі театрознавства та акторської майстерності, а з 2006–го – професором кафедри музичного мистецтва Львівського національного університету імені Івана Франка.
Серед наукових інтересів професора були вокал і мистецтво. Богдан Базиликут опублікував 5 навчальних посібників: «Орфоепія в співі», «Навчальна програма для студентів трирічної форми навчання музично-педагогічних факультетів», «Українські пісні та романси з репертуару Б. Базиликута», «Хрестоматія вокальних творів для баса», «Українські народні пісні для мецосопрано».
Чимало учнів професора Базиликута працювали і працюють викладачами вокалу у закладах вищої та середньої освіти, співають на професійній сцені. Серед них є народні, заслужені артисти, заслужені працівники освіти, професори і доценти, а також лауреати міжнародних і республіканських конкурсів вокалістів.
Пам’ять про артиста живе доти, доки живуть його твори. А музика, як відомо, – вічна. Тож нехай композиція пам’яті про довге й гідне наслідування життя професора Богдана Базиликута звучить завжди – у серцях колег і вдячних учнів.
Низько схиляємо голови у глибокій пошані до Богдана Омеляновича і розділяємо разом із родиною, друзями й колегами невимовний біль утрати.